На фото – наша кішка Зося, яка разом з нами здійснила велику подорож, що тривала три з лишком місяці, до Києва. Із Запоріжжя ми поїхали за кілька днів після того, як російські фашисти – 6 жовтня 2022 року, обстріляли ракетами наш квартал – у центрі Запоріжжя. Ракети – о п’ятій ранку, потрапили у під’їзди двох п’ятиповерхівок. Було багато вбитих та поранених.
А у нас у квартирі вибуховою хвилею вибило шибки у вікні, що виходить на одну з обстріляних п’ятиповерхівок. Цього ж дня зателефонували наші родичі з Києва та покликали нас до себе – у гості.
Ми виїжджали, замінивши шибки і взявши тільки найнеобхідніше – свої надії, трохи грошей і нашу кішку Зосю.
Вона – з вуличних красунь (родом із підвалу сусіднього будинку). У нас мешкає років шість. Дуже своєхарактерна та шкідлива до нестерпності.
Але ми Зосю винесли)
І вона нас))
Минулої п’ятниці ми всі разом повернулися з Києва додому. Зося рідному Запоріжжю раділа своєю всеосяжною котячою радістю. А пізно ввечері, коли я сидів за комп’ютером, поділяючись зі своїми друзями враженнями від пережитого, побачив, що вона лягла, обернувшись моїм ременем. Я його кинув на матрац, а Зося акуратно лягла в петлю, яка вийшла з ременя, і заснула.
Оберіг такий незвичайний для себе обрала.
Не будив її – і не лягав спати, природно, доти, поки Зося сама не прокинулася: дуже хотілося бути довго-довго коханим)))
Володимир ШАК
*
Якість фото – аматорське.