В цей святковий день на виставу «Лісова казка» у Запорізькому театрі молоді були запрошені діти наших захисників, малеча акторів та співробітників театру, гостями стали й дружні школярі з Гуляйполя, які нині живуть у нашому місті, сумуючи за рідним.
Скучивши за святом, на виставу завітали як завзяті маленькі театрали, так і крихітки, що вперше потрапили до цього привітного та щедрого до глядача закладу.
Вже чарівна інтермедія перед виставою, де Кіт [Віктор Солдатов ] та Кролик [Назар Зайцев] поцапались та навіть трохи випустили кігтики, з’ясовуючи, чий же рік настає за китайським літописом, – закінчилась чи не сплетінням хвостів та святковою ходою Святого Миколая із Янголом. Дай нам миру, Новий рік, хоч із довгим, хоч із коротким хвостиком!
Запросивши до зали, організатори розмістили усіх гостей, і розпочалася «Лісова казка»! Вистава не нова, та улюблена. Створив її режисер Геннадій Широченко за віршами Платона Воронько, а поєднав у чарівне музичне полотно композитор Микола Попов.
Герої казки – Лисичка та Білка, два руденьких звірятка, та Їжачок – мріють про свято. Онука та пес Рябко аж дуже його чекають, смикаючи Діда: коли ж, нарешті, коли? Лисичка та Кабан ладні заради такого дива навіть приборкати свої хижацькі звички.
Вовк не згоден. Та він десь спить, і не знає, що коїться.
“Як проб’є дванадцята година та на небі з’явиться зірка, от тоді і почнеться Свято“, – поважно говорить Дід.
Диво це, до речі, таке прекрасне, що пес Рябко у цей момент заговорить людською мовою!
А Кіт, збираючись до Свята, має купу клопотів, про що й співає: “Треба висушить хвоста, накрутити вусик… І зчесати з живота позапічний трусок…”
І коли всі збираються, піднімають святковий гармидер, раптом приходить Вовк, якого не запросили, і хоче Святу завадити. Його закидають сніжками, а Дідо стріляє із палки, бо ж – дитяча казка.
“Діду, це ж не ружжо!” – шепоче Онука.
“Тихо!” – командує Дід.
Всі роблять “Тихо!” – і Вовк, і звірятка, і глядачі.
А коли принишклого Вовка беруть до компанії, відразу ясно, що Свято сталося. Славімо його!
Для компанії дітлахів із Гуляйполя свято, до речі, стало подвійним. У цей день вони отримали даруночки від гуманітарного центру «Завжди разом», які були передані Християнської місією зі Сполучених Штатів Америки.
Тож, свято сталося справжнє, враження – незабутні.
Інеса АТАМАНЧУК
