У ніч із суботи на неділю, 23 жовтня 2022 р. пішов із життя легендарний спортивний журналіст, історик запорізького спорту – АРКАДІЙ БОРИСОВИЧ КОПЕЛІОВИЧ….
Він народився 16 травня 1941 року в місті Запоріжжя в сім’ї службовця. Батько – Борис Соломонович (1906 – 1982). Учасник Другої світової війни. Працював головним бухгалтером ВРП НОД-3 Придніпровської залізниці. Мати – Хіонія Аронівна (1913 – 1962). Під час Другої світової війни працювала завідувачкою клубу в Омську.
Кажуть, кожну людину веде по життю ангел-охоронець. Так і в долі хлопчиська, народженого перед самою війною, у травні 1941 року, напевно був такий покровитель. Адже що таке вижити немовляті в евакуації з мамою в Середній Азії та Омську, поки батько був на фронті, знають і зараз пам’ятають уже зовсім небагато.
І повернення в рідне Запоріжжя одразу після війни, навчання у звичайній середній школі в повоєнні роки, напевно, не найприємніший і найпростіший час.
Але Аркадій витримав, виріс, відслужив трирічну строкову службу в лавах Збройних сил і повернувся на рідний завод “Прогрес”, де починав токарем, а згодом працював слюсарем до липня 1971 року.
Путівку в близькоспортивне життя, що завжди вирувало в робочому Запоріжжі, можна сказати, дало йому вечірнє відділення Запорізького машинобудівного інституту – колиски багатьох наших журналістів.
Після закінчення ВНЗ він влаштувався інженером контрольно-вимірювальних приладів і автоматики в Палац спорту “Юність”.
Якраз у той період директор заводу “Дніпроспецсталь” Костянтин Єльцов створив у південному місті хокейну команду. Програмки до її матчів і складав наш герой, проба пера якого відбулася як автора стінгазети на все тому ж “Прогресі”…
І пішло-поїхало! Вірніше, потрапило до друку! Програмки до футбольних і хокейних матчів, буклети, календарі-довідники авторства Аркадія Копеліовича гриміли по всьому Радянському Союзу!
Колекціонери зі стажем знають – якість друкованої продукції із Запоріжжя була найвищою і за змістом, і за поліграфічним виконанням. У чому пряма заслуга Аркадія Борисовича.
Роботи, втім, йому вистачало і без улюбленого захоплення. Начальник адміністративно-господарського відділу Комітету з фізкультури і спорту облвиконкому, інженер-технолог “Побутрадіотехніки” (хто зараз згадає платівки і касети? )
І тільки з листопада 1977 року Аркадій Копелійович зміг повністю переключитися на журналістську роботу – став журналістом газети “Комсомолець Запоріжжя” – спершу кореспондентом, потім старшим кореспондентом і нарешті – завідувачем відділу спорту.
З листопада 1986-го – заввідділом інформації “Індустріального Запоріжжя”, у 1990-1998 роках – оглядач газети “Наш город”, у 1998-2000 роках – спортивний оглядач газети “Запорізька правда”, звідки й пішов на заслужений відпочинок.
Паралельно, у різні роки, Аркадій Копелійович з’являвся на екранах і виходив в ефір зі студії Облтелерадіо, працював диктором на стадіонах і в палаці спорту, писав сценарії свят.
І, звісно, допомагав ставати на ноги молодим і тепер уже не дуже журналістам, кілька поколінь яких із гордістю називають його своїм Учителем.
Аркадій Борисович був одним із перших, хто опановував модну професію прес-аташе, і в роки активної роботи користувався великою повагою у сильних світу цього, як по спортивній, так і партійній і навіть – кримінальній лінії.
Це не дивує тих, хто мав честь із ним дружити і спілкуватися. Надзвичайно порядна, авторитетна і просто дуже відповідальна, добра в душі людина.
Аркадій Борисович – заслужений журналіст України, нагороджений медаллю “За розбудову Запорізького краю”, понад 20 років – очолював обласну Асоціацію спортивних журналістів України.
Указом Президента України № 807/2009 від 7 жовтня 2009 року йому було присвоєно звання “Заслужений журналіст України”. У 2017 році нагороджений медаллю “За розвиток Запорізького краю”.
У його житті були дуже складні часи: 1987 року після важкої хвороби пішов із життя син – Євген, 1969 року народження, один із засновників Клубу аматорів футболу в м. Запоріжжі. З липня 2019 року Аркадій Борисович овдовів, втративши дружину Тамару, а 21 лютого 2022 року, після отриманих у побутовій бійці травм, помер прийомний син Юрій. Він залишився зовсім один….
Далекі родичі, друзі, сусіди весь цей час підтримували його як могли разом зі співробітниками запорізького благодійного фонду “Хесед Міхаель”, основний напрямок роботи якого – надання допомоги малозабезпеченим літнім людям та інвалідам. На жаль, у цьому світі ніщо не вічне….
Царство небесне, шановному і дорогому Аркадію Борисовичу Копеліовичу… Будемо пам’ятати…
