Події, які були б звичайними для мого життя ще рік тому…
Поєднати зустріччю та знайомством художника та поета.
Причарувати віршами та оповідками… І зрозуміти, що саме для кожного було б радістю. І цю радість оранізувати.
Та, впевнена, що зараз такі знайомства та взаємна підтримка ще цінніші.
Поезію Оксани я пізнала, побачивши у запорізькому видавництві “Статус” збірку її віршів, яка війшла у 2021-му ще мирному році. Тоді у Оксани, жительки Полог, тривало мирне життя, яке вона розцвічувала та мереживала словом…
До речі, перфекционізм Оксани у поетичній роботі [вона і у житті виявилась такою] проявився в імені її редактора. Це Сергій Осока. Класик нашого сьогодення, оповіданнями та віршами якого зачитуються шанувальники у соцмережах. Та у книжках, які не потребують реклами, бо їх видають та перевидають. І я щаслива, що Оксана, квітка нашого краю, має такого порадника у своїй роботі.
Що ж до Андрія Соколенка… Ми маємо поруч із ним у Запоріжжі стільки проявів щирої волонтерської [завжди, не тільки під час війни] роботи заради збереження та популяризації української культури… Що взялись знімати про нього аматорський фільм. І знімемо.
І оця зустріч, це дарування картини Оксані, теж стане фрагментом фільму. Бо це кращі картини нашого життя.
А фоном для картин можуть бути вірші Оксани:
Де три криниці при дорозі
На фото – Андрій Соколенко та Оксана Бевзюк.
Запоріжжя. Жовтень 2022 р.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
