Цілком ймовірно, що маленька та нерівна вуличка Глиноцементна комусь ріднісінька та приємна своєю назвою. Можливо, що тут, поруч із Мокрою Московскою, ця назва була ще й професійно доречною. Чи тут глину з цементом місили? А, може, тут збудували хати робітникам гліно-цементного виробництва?
Це навіть доречніше, ніж вулиця Паризької комуни у нині окупованій Новій Каховці – яку згодом обережні владці перейменували на вулицю Французьку.
У нас же маленька Глиноцементна перетинається із провулком Глинки. Десь має бути Цементна.
Якщо, звісно, це саме про глину мова, а не про композитора Михайла Глінку…
Продовжимо пошуки складових запорізької історії.
Фото Інеси АТАМАНЧУК
