«Чи змінює війна стандарти журналістики? Як писати про російські звірства, воєнні злочини і геноцид?» – такою була тема тренінгу, який пройшов у Запорізькому Центрі журналістської солідарності, – зазначаэться на сайті ЗОО НСЖУ. Для місцевих медійників, журналістів-переселенців та студентів факультетів журналістики запорізьких вишів його провела відома медіатренерка, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Запорізького класичного університету Ангеліна Тригуб.
– За час повномасштабного російського військового вторгнення стандарти української журналістики, залишившись основоположними, все ж набули суттєвих змін. Зараз медійники не ставлять на перше місце надоперативність, не женуться за сенсацією у висвітленні воєнних подій, а ретельно перевіряють кожен факт, кожну цифру, щоб не допустити до публікації матеріал, який може зашкодити передусім нашим військовим, – підкреслила медіатренерка.
Також вона прокоментувала положення Наказу Головнокомандувача Валерія Залужного, виданого одразу після початку війни, яким регламентується робота вітчизняних ЗМІ. Адже існує чимало обмежень у висвітленні бойових дій, пересування військової техніки, розміщення засобів ППО, переміщення військ, охорони воєнних об’єктів.
Зокрема, журналісти не повинні називати адреси підприємств і закладів, куди під час обстрілів поцілили ворожі ракети. Слід утриматися від швидкого поширення інформації, аби ворог не зміг нею скористатися і завдати наступний удар. Краще узгоджувати публікації про наслідки ворожих ударів з регіональним військовим керівництвом. Ряд застережень існує і щодо оприлюднення кількості потерпілих і загиблих. Така інформація теж підлягає ретельній перевірці.
-Готуючи свої публікації, журналісти повинні чітко дотримуватись точності і достовірності фактів. Якщо немає можливості самим відвідати місце, де стався обстріл, вони можуть скористатися свідченнями очевидців. Але їхні прізвища вказувати необов’язково. Слід пам’ятати про журналістську етику, особливо під час інтерв’ю з потерпілими та їх рідними, – зазначила Ангеліна Тригуб.
Журналісти разом з тренеркою обговорили також цілу низку практичних порад медіаекспертів, як дотримуватись журналістських стандартів, таких як точність, повнота інформації, неупередженість, оперативність, етика, тощо, як писати про трагічні події.
-Під час поїздок в деокуповані населені пункти, на території, наближені до лінії фронту, чи на місця прильотів, де багато руйнувань і загинули люди, – журналісти стикаються з наслідками воєнних злочинів росіян. Писати і знімати про це важко, але потрібно, щоб не тільки співвітчизники, а й увесь світ дізнавався про жахіття війни. Але важливо при цьому не порушувати етичних нор, не зашкодити людям, які і так постраждали, – поділилися своїм досвідом журналісти-переселенці з тимчасово окупованого містечка гірників Дніпрорудного Олена Машталяр та з прифронтового Гуляйполя Іван Кушніренко, які на власні очі бачили поневіряння людей у ворожій окупації, звірства російських загарбників на нашій землі, кров і смерть.
Фото Марії Гончаренко
