У Запорізькому Центрі журналістської солідарності пройшов тренінг для медійників, студентів та громадських активістів на тему «Засоби медіааналітики у протидії прихованим впливам російської пропаганди».
Розібратися у нюансах прихованої пропаганди держави-агресорки допомогла Ірина Авраменко – досвідчена журналістка, яка багато років була головною редакторкою газети та сайту «Днепр вечерний», аналітик , викладач та експертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.
Як зазначила тренерка, російська пропаганда дуже динамічна та різнобічна. Відомо, що будь-який диктаторський режим тримається, окрім насильства й обмеження свобод, на пропаганді. Путіський режим не тільки успадкував методи пропаганди СРСР, а й значно їх примножив. Після 22 лютого 2022 року масштаби цієї пропаганди стали безпрецедентними.
Не слід забувати також, що російська пропаганда направлена не лише на внутрішню аудиторію, а й на закордонну. Це потрібно для того, щоб створити у світі позитивній імідж держави – агресорки, виправдати війну, яку вона веде проти України, зганьбити українців тощо. І для цього використовуються будь-які засоби – підтасовування фактів, спотворення подій і відверта брехня, фейки.
– Більшість з нас звикли вважати, що ворожа пропаганда поширена лише у засобах масової інформації. Але це не так, – підкреслила пані Ірина. – Протягом багатьох років росіяни «маскували» її, і продовжують це робити, у фільмах, книгах, мультфільмах, музиці, іграх, шоу, підручниках. Навіть у шкільній формі та іграшках. Наприклад, відомий персонаж радянського мультфільму Чебурашка сьогодні використовується як символ війни росії проти України. У кіно пропагандисти подавали та й подають досі образ українців, як неосвічених селюків. У російських фільмах та серіалах росіяни – врівноважені персонажі, а українці – другорядні, смішні та не дуже розумні.
Особливо активізувалися пропагандисти після повномасштабного вторгнення. На концертах, у шоу, на телебаченні, у соцмережах вони перекладають відповідальність за війну саме на Україну, виправдовуючи дії своєї влади.
У той же час за кордоном багато так званих «хороших руських» виставляють себе жертвами путінського режиму, але при цьому не засуджують розпочату ним війну і по суті просувають кремлівські пропагандистські наративи. Мовляв, руські – вони хороші, вони брати українцям. Тому повинні підтримувати один одного, а не ворогувати. І європейці часто піддаються на ці провокації, починають жаліти «хороших руських».
Найбільш небезпечні, за словами експертки, приховані фейки та маніпуляції. Найчастіше дезінформація – це просто легке перекручення фактів, висмикування висловів з контексту. Таке перекручування важко помітити та йому легко повірити. Особливо, якщо це статті у виданнях, які заведено вважати опозиційними – «Медуза», «Новая газета Европа» та інші. Але чи справді вони такі вже опозиційні?
Ірина Авраменко розповіла про результати дослідження того, як подається інформація у цих виданнях. Виявилося, що у більшості статей жертву війни, тобто Україну, прирівнюють до агресора – Росії. Робиться це приховано і дуже професійно.
Наприклад, розповідаючи про ракетну атаку росіян на Львів, поруч розміщують інформацію про нібито обстріл українськими військовими міста Ясинувата у так званій ДНР. Або під статтями про обстріли росіянами української цивільної інфраструктури, публікують коментарі російських воєнних, які «спростовують» сам факт обстрілів. Розповідаючи про підрив росіянами греблі Каховської ГЕС, замість слова «підрив» вживається поняття «руйнування». Таким чином до читачів доносять думку, що гребля найімовірніше сама зруйнувалася від зносу конструкцій, її взагалі ніхто не підривав. І таких прикладів безліч.
Результатом дворічних досліджень Ірини Авраменко разом з журналісткою Наталією Стеблиною незалежних російських медіа та лібералів, стало видання книги “Деконструктори правди”.
– У цій книзі ми довели, – каже її співавторка, – що російські журналісти, які декларують себе незалежними, і мали би чітко й однозначно засуджувати російську агресію, насправді маніпулюють, завуальовано підтримують Путіна, жаліють “бєдних рускіх мальчиков”, розміщують неперевірену інформацію, прирівнюючи жертву і жорстокого агресора. Книга видана англійською мовою, бо ми зацікавлені в тому, щоб іноземці теж розуміли, що собою являють російські ліберали і наскільки вони незалежні.
Інформаційна війна дуже потужна, зазначає тренерка, бо ворожа пропаганда діє напряму через мову. Адже всі ми розуміємо російську.
Ще один аспект – це роль цифрових технологій та соцмереж. Завдяки їм пропагандистські ідеї поширюються блискавично. Тому боротися з пропагандою надзвичайно важко, але можливо і необхідно.
Для боротьбі з ворожою пропагандою, за словами Ірини Авраменко, треба навчитися її розпізнавати і засвоїти те, що не тільки російські медіа, а й російські музиканти, актори, шоумени, художники перебувають на службі у путінського режиму. Саме через свою творчість вони несуть кремлівську пропаганду у маси. А своїм мовчанням про війну в Україні підтримують російську агресію та вбивства українців.
Для протидії російській пропаганді передусім необхідно розвивати власну медіаграмотність, підвищувати загальний освітній рівень та не брати на віру контент, який продукують представники ворожої держави.
Фото авторки
