7 – 8 грудня в Києві відбувся Другий Український Жіночий Конгрес – масштабний важливий захід, який об’єднав представників влади всіх рівнів, громадянського суспільства України, Європи, Америки у прагненні рівних прав і можливостей. На найвищому рівні відзначили важливість впровадження та забезпечення політики рівних прав і можливостей жінок і чоловіків Президент України Петро Порошенко, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Президент Литовської Республіки Даля Грибаускайте у своєму виступі наголосила, що участь жінок у всіх сферах життя держави веде до процвітання. Своїм досвідом поділилися Амбасадори, міжнародні експертки та експерти з США, Канади, НАТО, Великобританії, Швеції, Франції, Ісландії, Норвегії, Хорватії, Австралії, українські представниці та представники парламенту з МФО «Рівні можливості», уряду, громадянського суспільства, бізнесу та ЗМІ. Захід був ініційований МФО «Рівні можливості» у Верховній Раді за підтримки міжнародних організацій, які працюють в Україні над впровадженням рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.. На Конгресі виступили дві новообрані жінки-міністри в Кабінеті Міністрів України – міністерства фінансів та міністерства у справах ветеранів. Запорізьку область на заході представляли Тамара Огородова, керівниця проекту «Просування участі жінок у політиці та протидія гендерним стереотипам», менеджерка проекту Оксана Дроздовська, секретарі місцевих рад, голови та представниці 11 міжфракційних депутатських груп «Рівні можливості» у Запорізькій обласній раді, Василівській міській раді, Молочанській міській раді, Токмацькій міській, Вільнянській районній раді, Василівській районній раді, Гуляйпільській районній раді, Гнаровській сільській, Якимівській ОТГ, Смирновській ОТГ, Долинській ОТГ.
На 9 дискусійних платформах були обговорені питання важливості збільшення представництва жінок у владі в українській та міжнародній політиці, гендерних квот, участі жінок у вирішенні збройних конфліктів, дискримінації жінок на ринку праці, стереотипи в інформаційному просторі. На двох дискусійних платформах спікерами були виключно чоловіки. Що вони обговорювали та яким досвідом ділилися – інформація та цитати в кінці матеріалу.
Найцікавіші цитати з Конгресу:
«Національне дослідження, яке провів НДІ, показало, що 77% українців (73% чоловіків і 81% жінок вважають рівні права та можливості жінок і чоловіків важливим або дуже важливим питанням. Це запит суспільства на гендерну рівність», Мері О’Хейген, головна радниця і старша директорка НДІ в Україні.
«Що можна зробити для залучення жінок і розширення їх можливостей на рівні місцевого самоврядування? На місцевому рівні ми впроваджуємо ініціативи та проекти з підтримки жінок, місцевих старт-апів, жіночого підприємництва» Беррі Врбановіч, мер міста Кітченер, Онтаріо, Канада.
«Для більшого залучення жінок у політику необхідні 50%-квоти, політична воля, просування партіями участі жінок. Дуже важливим є впровадження Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», де одним із ключових пунктів є більша залученість жінок до прийняття рішень». Кароліна Леаковіч, лідерка Жіночого Форуму соціально-демократичної партії Хорватії.
«Для досягнення гендерної рівності і забезпечення прав жінок важливим є імплементація Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», Анастасія Дівінська, керівниця «ООН Жінки в Україні».
«Це перший уряд в Україні, який пріорітизував гендерну рівність. Це забезпечення і посилення інституціоналізації. Це уповноважені особи з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, прийняття оновленого Національного плану дій на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
«Державна політика відіграє значну роль у забезпеченні рівних прав і можливостей. У Франції в парламенті 40% жінок, в уряді – 50%. Завдяки гендерній політиці президента Емануеля Макрона ми на 6-му місці в Європі за рівнем жіночого представництва у владі» Мірель Клапот, депутатка парламенту Франції, віце-президент Комісії у закордонних справах.
«Жінки у ЗСУ відповідальні, принципові, дисципліновані, разом з чоловіками захищають нашу країну. Щоб було більше жінок-генералок, треба більше жінок-полковниць. Генералок треба виховувати, це тривалий і систематичний процесс», Андраник Гаспарян, підполковник, командир 26-ої артилерійської бригади ЗСУ.
«Важливим є питання інформаційної безпеки країни. Дві антипропагандистські телепрограми, за які висловлювало подяку РНБО, роблять жінки-журналістки», Олександр Богуцький, директор-президент телеканалу ICTV.
«Розвиток громадянського суспільства залежить від гендерної рівності. Це впливає на ефективність влади, громадянського суспільства, робить нас конкурентоздатними, шлях до ефективності та перемоги». Юрій Бутусов, головний редактор сайту Цензор.НЕТ.
«Гендерно зумовлене насильство – перешкода для гендерної рівності. Рівність неможлива там, де жінка не почуває себе безпечно, не може отримати освіту, насильство руйнує сім’ї. Важливо протидіяти цьому негативному явищу, зокрема, через ратифікацію Стамбульської Конвенції» Анна-Марія Корацца-Більдт, депутатка Європейського парламенту.
«Жінки-політикині в Україні стикаються з гендерна дискримінацією, насильством як в реальному житті, так і онлайн. Важливо боротися з цими явищами». Пітер Дуус Ербен, старший директор IFES Україна, старший міжнародний радник з виборів.
«Освіта – важливий інструмент забезпечення рівних можливостей, передусім, у професійній самореалізації. Лише 23% дівчат вступають у вишах на інженерно-технічні (STEM-спеціальності), де зарплата вища. На будівництво та архітектуру – 1/3 дівчат. На гуманітарні та мистецькі – 79%. Важливо долати гендерна стереотипи щодо «нежіночих» професій» Лілія Гриневич, міністерка освіти та науки України.
«Після того, як у Колумбії жінки були залучені до процесу переговорів під час збройного протистояння – відбулася переломна ситуація. Жінки домовилися про гуманітарні аспекти. Надзвичайно важливою є участь жінок у миротворчих процессах». Ірина Геращенко, перша заступниця Голови Верховної Ради України, уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях.
«Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України – перше в Україні міністерство, яке впровадило кодекс рівних можливостей, гендерну правову експертизу. На наступний рік плануємо впровадити індекс гендерної нерівності на регіональному рівні. Важливим є залучення жінок-депутаток до управління регіональними проектами», Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр, Міністр регіонального розвитку, ЖКГ України.
Міжнародним досвідом забезпечення рівних прав і можливостей поділилися Надзвичайні і Повноважні Амбасадори:
«Наступного року буде 100 років, як жінки в США отримали право голосу. Цьогоріч 112 жінок обрані до Палати Представників Конгресу. Представлені всі раси, всі національності, це дуже важливо. Коли я була Амбасадором з 2001 по 2006 рік, я мала справи в Україні лише з чоловіками. Тепер з 2016 року – 50% на 50%» Марі Йованович, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні.
«Конфлікти нас змінили. Після Першої та Другої Світової Війни жінок стали цінувати, бо вони робили те ж, що і чоловіки. Усвідомили вклад жінок у військовій справі та відновленні країни. Стать не визначає можливості, треба змінювати ментальність і вчити дітей, що ти можеш все» Джудіт Гоф, Надзвичайний і Повноважний Посол Великої Британії в Україні.
«У нашій країні також відбулися культурні зміни після Другої Світової Війни. Ми зрозуміли, що 50% населення – жінки не є робочою силою. Відбулася зміна політики, зміна законодавства. У нас в законі немає гендерних квот, але партії в 1994 році запровадили їх у себе. Результат – 47% жінок у парламенті» Мартін Хагстрьом, Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні.
«Рівні права та можливості залежать не лише від політики, а й від суспільства. Економічне зростання також стало передумовою для відповідального батьківства і залучення чоловіків до декрету» Уле Тер’є Хорпестад, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні.
«У нас 40% жінок у владі. В Іспанії немає гендерних квот в законі, це рішення партій. Вони в своїх статутах прописали принцип «сендвіча» – у списку жінка, чоловік, жінка, чоловік (перша в списку – жінка). Тоді жінки мають можливість бути обраними та впливати на прийняття рішень. Щоб залучити на будь-яку роботу більше жінок, треба зробити цю роботу привабливою для жінок» Сильвія-Хосефіна, Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні.
«У 1970 році відбулася революція і зміни щодо гендерної політики в кожній сфері життя. 45% жінок у парламенті, 30% в уряді. Міністр юстиції має темну шкіру, ще одна міністр – незряча. Вони дуже хороші політикині. 50% жінок в армії у всіх підрозділах, навіть на підводних човнах» Марія-Кріштіна Серпа ди Алмейда, Надзвичайний і Повноважний Посол Португалії в Україні.
«Треба не бути байдужим до проблеми домашнього насильства, допомогти жінці, яка поряд. Це соціальна відповідальність всіх нас. Більше 1 мільйона жінок щороку страждають від чотирьох видів насильства – фізичного, сексуального, психологічного та економічного. Я проводжу зустрічі з жінками у різних містах України і знаю, яка це гостра проблема» Марія Єфросиніна, телевудуча, Почесний Посол Фонду народонаселення ООН в Україні.
«Насильство починається з психологічного та економічного. Тому коли виникають такі ситуації, це знак, що треба починати протидіяти насильству. Чим краще буде життя у жінок, тим краще буде для чоловіків» Сергій Кислиця, заступник Міністра закордонних справ, глобальний адвокат руху HeForShe.
Гендерні проблеми стосуються як жінок, так і чоловіків. Лише чоловіки були спікерами на двох дискусійних платформах «Чоловіки у декреті та відповідальне батьківство» та «HeForShe»: чоловіки, які підтримують жінок».
Найцікавіші цитати з цих двох платформ:
«63% чоловіків вважають, що догляд за дітьми – не чоловіча справа. 70% чоловіків вважають, що найважливіше для жінки – догляд за дитиною. Це показує, що існує ще багато стереотипів щодо батьківства» Каспар Пік, голова представництва Фонду Народонаселення ООН
«Батько має більше уваги приділяти своїм дітям. У мене троє дітей. Я входжу в батьківські комітети у школі та дитсадку. Входжу до МФО «Рівні можливості». Вважаю, що чоловік має відчувати підтримку з боку дружини при вихованні дітей та навпаки» Геннадій Кривошея, народний депутат України, представник МФО «Рівні можливості».
«Відповідальне батьківство неможливе без культурних змін, виховання поваги. Проводили опитування серед студентів – ніхто не знає своїх ролей у сім’ї. Цьому треба вчити дітей в школах. Тому й маємо таку ситуацію, коли більше 100 000 дітей в інтернатах мають живих батьків. Більшість чоловіків кидають дружину та дитину, коли дізнаються, що дитина народилася з інвалідністю. 35% юнаків і дівчат у віці 14 років у випадку проблем звертаються до матері, і лише 1% – до батька. У мене четверо дітей і раніше питали – від скількох дружин і дивувалися, що від однієї. Тепер вже такі питання не задають» Микола Кулеба, уповноважений Президента України з прав дитини.
«Сила чоловіка в тому, щоб допомогти зняти жінці тягар. Треба любити жінку і допомагати їй. Я живу в Швеції. За шведською моделлю, 488 днів декретної відпустки. Мінімум 90 днів декрету має взяти один із партнерів. Якщо лише один із партнерів йде в декрет, ці 90 днів згорають і їх не можна взяти. Значне економічне заохочення держави – виплачується 80% зарплати + 5% зарплати платить роботодавець. І є тиск у суспільстві – як це ти не підеш у декрет, тебе не зрозуміють. Треба, щоб Швеція була всередині. Ти це робиш для себе, для зв’язку з дитиною. Дитина потім тобі подякує. Я був у декреті, доглядаючи за сином» Роман Горбик, український науковець, журналіст та письменник, Стокгольм, Швеція.
«Моя книга – про мій досвід тата у декретній відпустці. Я вважаю, що має бути економічне заохочення чоловіків до догляду за дітьми в декреті та зміни в законодавстві. Щоб зберігалася зарплата і виплачувалася, тільки якщо обоє батьків підуть у декрет, а не існуюча «подачка» на дитину. Звісно, жертвують меншою зарплатою, і у більшості випадків – це жіноча зарплата» Артем Чапай, автор книги «Тато в декреті», письменник, перекладач, репортер, мандрівник.
«Дуже сильно утискаються права татусів. Я сам був у декреті, троє синів – 9, 7 і 5 років. Роблю з ними уроки, ходжу в походи. Зараз розведений з дружиною, але всі обов’язки виконував сумлінно, 9-10 тисяч щомісяця виділяв на дітей, виховував їх. Але в мене проблема – дружина замінила замки, забрала речі, змінила телефони і вивезла дітей. Я не знаю, де зараз мої діти. Українським батькам немає куди звернутися і навіть, якщо звернуться – ніхто їм не допоможе. Коли чоловік розлучений, діти = мама. Використовується норма ст..6 1959 року, що дитина не може бути вилучена від матері. Були випадки, коли батько мав набагато кращі соціальні, матеріальні, суспільні умови, ніж дружина, але все одно залишали з «непутящою» матір’ю, навіть якщо це шкодить дитині, її розвитку та здоров’ю. Мої права як батька та права інших батьків не захищає ніхто» Макс Левін, фотожурналіст LB.ua
«Треба боротися зі стереотипами. У мене троє дочок і вони займаються, зі стереотипного погляду, «чоловічими» професіями. Одна працює геологом, друга – вчителем математики, третя – в сфері криміналістики» Мартін Брукер, генерал-майор Королівський Флот Австралії
«Зміни у нашій свідомості відбулися, коли в 1980 році перша жінка стала президентом. Тоді ми побачили, що жінки можуть бути лідерками. Тепер рівність у політиці сприймається як звичайне явище» Андерс Інгі Джонсон, депутат Парламенту Ісландії (Ісландія 9 рік поспіль очолює рейтинг країн з найнижчим гендерним розривом у світі.
«У 12 столітті в Грузії Шота Руставелі написав новелу про гендерну рівність – про царицю Тамар. Ми вважаємо, що це був золотий вік Грузії. У радянські часи Сталін створив окремий концтабір для жінок Грузії, оскільки знав, що вони більш небезпечні для режиму, ніж чоловіки» Дато Торушвілі, письменник, фемініст, Грузія.
«Глобальна гендерна рівність починається з метрів квартири. Я і моя дружина (співачка Alyosha) рівною мірою займаємося вихованням дітей, домашніми обов’язками. Ми обоє – артисти, займаємося улюбленою справою. У нас у сім’ї заборона образ і образливої поведінки. Публічні люди є прикладом для наслідування і ти маєш бути хорошим прикладом» Тарас Тополя, рок- та поп-співак, фронтмен гурту «Антитіла», волонтер.
Контактна особа: Оксана Дроздовська 098-44-201-78, 099-379-86-42, [email protected]
