Відомо, що серед акварельних кольорів немає білого. Загальноприйнятою є й думка про відсутність у графічних роботах об’єму, який мають олійні роботи…
Забуваєш про це, уважно та неквапно розглядаючи акварелі виставки, що останній тиждень триває у Запорізькому обласному художньому музеї.
Бо білий в роботах Лариси Єрмак-Долгової проблискує у мереживі осінніх листочків, наче прохолодне повітря. Світиться у тонкому шарі дощової води на тротуарах… Стає ніби легкою обгорткою квіткових пахощів у композиції натюрмортів.
А щодо глибини сюжетів, недосяжної для акварелі, то попри невагомість барв проглядає у знайомій до болю далині каменистий берег, під яким кольоровими краплями стоять у далечині рибалки…
І неосяжні гори спокушають до подорожі та віддаляються одночасно, і ти зором прокладаєш маршрут, по якому йшов би та йшов у кольорову далечінь.
Досконалість робіт Лариси – від щирості її душі та неймовірної творчої відповідальності.
Вона розпочинається з ранніх робіт, ще часів навчання, що вражають якістю відтворених нею японських сюжетів. І йде у неосяжну творчу далечінь, що не має у своїй красі ані меж… Ані обмежень.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
*Вдячні куратору виставки Ользі Дворній за змістовну екскурсію
