Позавчора в літературній фейсбук-групі «Українська поезія і проза» мешканка Запоріжжя Людмила Колдовська розмістила фото милої, схожої на фею з казки дівчинки, додавши до нього невелике – в один рядок, повідомлення та дванадцятистроковий, дуже ритмічний вірш, який за сутки отримав… близько 900 лайків, включаючи мій).
Ось, що викликало активну реакцію інтернет-спільноти:
До вашої уваги віршик, який написала донечка, коли їй було шість рочків. Це був її перший вірш.
Я – дівчатко з України,
З козацького міста.
Запоріжжям зветься край мій:
Мудрий та величний.
Вдома звуть мене Софійка –
Сонечко маленьке!
Маю братика, сестричку,
Батька й рідну неньку.
Батько з ненькою навчили
Рідний край любити,
Поважати мову рідну,
Нею говорити!
Софійка Колдовська
*
Вірші дивують не дитячим поглядом на життя. Втім, невипадково кажуть, що вустами дітей каже істина. Або сам Господь. Що, загалом, одне й те саме.
З усіх коментарів до вірша мудрого сонечка на ім’я Софійка я вибрав ось цей:
«Вашу доньку Господь поцілував! Творчих успіхів і натхнення! Вам, батьки, подяка за виховання!»
Приєднуюсь до побажання.
Володимир ШАК
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
