Голова школи робототехніки «Вперед у майбутнє», директор власного підприємства Денис Кабаненко розповів «МИГу» про те, як у прифронтовому Запоріжжі місцева молодь долучається до створення креативних проєктів щодо відновлення нашого міста і країни від наслідків повномасштабного вторгнення рф.
ГО «Школа робототехніки «Вперед у майбутнє» була створена в 2018 році з метою навчання дітей віком 7-16+ років сучасними інженерним технологіями; розвитку творчого потенціалу; популяризації робототехніки й засобів автоматизації. У закладі поєднуються теоретичні знання з практичними навичками.
– Починали працювати з дітьми наших співробітників, – каже голова школи. – Потім виграли грант, отримали необхідне обладнання на 90 тисяч гривень і набрали ще 50 учнів. Провели з ним чотиримісячний курс навчання азам програмування. З того все й пішло.
За словами Дениса Кабаненка, до початку повномасштабного вторгнення за участю учнів та викладачів школи було виграно та реалізовано більше десяти грантових проектів із залученням українського і міжнародного фінансування.
Учні неодноразово займали призові місця на змаганнях з робототехніки, організованими Запорізьким центром «Грані», Комунарським центром Розвитку дітей та молоді, а також у змаганнях всеукраїнського формату. Приймали участь у виставкових заходах, фестивалях, інвестиційних конкурсах тощо.
Після початку повномасштабної війни школа тимчасово призупинила навчання.
– Хтось з дітей виїхав із Запоріжжя разом з батьками, – каже Денис, – До того ж в гімназії, де ми базувалися, в нас фактично забрали приміщення. Тому що вони в умовах війни не відповідали нормам безпеки, було відсутнє укриття.
Проте згодом школа поновила роботу – вже на базі Запорізького університету «Запорізька політехніка». Щоправда, наразі проводяться лише періодичні заняття з учнями в рамках виграних грантів чи спеціальних акцій, та триває проектна робота за різними напрямками.
Зокрема вже у жовтні 2022 року завдяки грантовій можливості Європейського Союзу у рамках ініціативи «Meet and Code», школа провела освітній міні-курс на тему «Програмування Робототехніки» у партнерстві з Національним Університетом «Запорізька Політехніка» та Запорізькою гімназією № 5. Діти на практиці вчилися програмувати польотні завдання для квадрокоптерів.
А вже навесні цього року відбувся майстер-клас для учнів у рамках конкурсу «Школа Незламності». Слоган цієї події: “Незламна людина – незламна країна”.
Конкурс реалізовувався за фінансової підтримки енергетичної компанії ДТЕК. В ньому взяли участь учні майже двох десятків навчальних закладів Запоріжжя.
Діти ознайомилися з різновидами відновлювальних джерел енергії, отримали навички складання електричних схем з лампочкою та пропелером на навчальних електронних конструкторах. Також здобули базові та практичні знання про акумулятори та зарядні пристрої, власноруч виготовили павербанки, частину яких було передано на потреби Освітнього простору «Дій» управління освіти Енергодарської міської ради та на потреби ЗСУ.
– Усе велике починається з малого, – підкреслює Денис Кабаненко. – Від маленького ліхтарика та павербанку можна перейти до проєкту найбільшої гібридної гідроелектростанції. І такий проєкт в нас вже є.
Проєкт енергетичної безпеки та розвитку зеленої енергетики
Суть цього креативного проєкту – встановлення сонячних панелей на греблі Дніпровської гідроелектростанції. Ще минулого року його презентувала наймолодша керівниця молодіжної команди школи робототехники «Вперед у майбутньє» Олександра Маслєнникова, яка вже близько чотирьох років бере активну участь у проєктах школи.
– Вперше відвели її на заняття випадково, – розповідає мама Олександри, Вікторія. – Вирішили – нехай спробує, для загального розвитку. Але Саша захопилася всерйоз. Вона взагалі за складом розуму виявилася “технарем”…
Треба зазначити, що і батьки, і старша сестра Олександри – професійні медики, лікарі. Про таке ж майбутнє мріяли і для молодшої доньки. Але у неї інші плани:
– Я себе бачу в інженерії, мені дуже подобається щось вигадувати, робити своїми руками. Взагалі за автоматикою і роботами – майбутнє…
У Саші вже є і перші успіхи. Ще 2021 року її проєкт (програмне забезпечення для міні-робота) став переможцем у всеукраїнському конкурсі з робототехніки.
За словами Олексанри Меслєннікової, на власний проєкт розвитку зеленої енергетики їх команду надихнув приклад встановлення сонячних панелей на бетонній дамбі у Швейцарії, де встановили 4872 сонячні панелі, площею 10000 м2, що генерують 3,3 ГВт годин на рік енергії. Так виникла ідея, а чому б не спробувати подібну сонячну електростанцію збудувати на дамбі ДніпроГесу?
Учні провели попередні дослідження і виявили, що на греблі ДніпроГесу та дахах машинних залів з гідротурбінами можна встановити майже в декілька разів більше сонячних панелей – біля 24 500 сонячних панелей, площею до 40 000 м2 з можливою генерацією близько 9,5 ГВт-годин на рік зеленої електроенергії.
– На жаль, цієї весни підступний ворог обстріляли ракетами Дніпровську ГЕС. Але вона обов’язково буде відновлена. І вже на етапі планування відновлювальних робіт було б доцільно звернути увагу на наш проєкт розвитку зеленої енергетики. Він може стати великим освітнім і екологічними проєктом та другим прикладом після Швейцарії гібридної зеленої енергетики в світі, – каже голова школи. – Але потрібна підтримка.
«Зелена енергетика» – не єдиний масштабний проєкт школи «Вперед у майбутнє». Є ще декілька, які, за словами голови школи, мають велике освітнє та культурне значення, і важливі у справі відновлення України.
Проект «Відновлення вітряного млина німців менонітів 1888 р»
– Повітряний млин – це невід’ємна складова процесу переробки зерна, а отже культури буття працьовитого українського народу. Забутий символ України, – підкреслює Денис Кабаненко. – І цей наш проєкт відновлення вітряного млина, який розташований на території області (на жаль, наразі ця територія тимчасово окупована, але неодмінно буде звільнена від ворога!), вже отримав дві грантові відзнаки від ЄС.
Будівництво культурно-туристичного центру на пл. Запорізькій
Автори пропонують збудувати на площі Запорізькій (на місці знесеного пам’ятника Леніну) 8-поверхіву будівлю з оглядовим майданчиком, інтерактивним зовнішнім освітленням тощо. Та розмістити у цьому центрі майстерні, студії, хаби для митців зі сфери культурних індустрій та розвитку дітей. Родзинка проєкту – розташований на фасаді найбільший у Європі годинник «Єднання» діаметром 12 м.
Проєкт захисту: робот-розмінувальник
Особливе місце, з урахуванням воєнного стану, займає «Проєкт захисту».
Як розповів Денис Кабаненко, ще у березні 2022 року, майже відразу після початку повномасштабної війни, до нього звернулися представники ДСНС Запоріжжя з пропозицією розробки робота-розмінувальника, головне завдання якого – проводити обстеження території, виявляти вибухонебезпечні предмети та переносити їх для дистанційного підриву або вивозу до безпечної зони.
– Наша команда інженерів, викладачів і навіть учнів (які допомагали паяти акумулятори) провели збірку декількох моделей, поки вийшли на діючий прототип, – каже голова школи. – Це було непросто. Тому ми дуже вдячні всім, хто нам допомагав – як запчастинами, так і фінансово. Особлива вдячність волонтерці Христини Сапожнікової. Зібрані нею кошти дозволили завершити чергову тестову модель і перейти на запуск першої серії роботів.
Працює залізний розмінувальник за тим же принципом, як і закордонні аналоги: оператор на відстані керує роботом, який у потрібному місці зупиняється, захоплює «щупальцем» умовний вибухонебезпечний предмет і відвозить його на задану точку.
Перша серійна модель робота-розмінувальника була передана у жовтні минулого року до відділу вибухотехнічної служби Головного Управління Національної Поліції в Херсонській області – завдяки фінансовій підтримці херсонської волонтерської організації «А що зробив ти?».
Пізніше удосконалену модель робота передали в одну з частин ЗСУ тощо. І ця робота продовжується.
– Фахівці стверджують, що Україна зараз – одна з найбільш замінованих країн світу, і ця проблема – на десятиліття, – зазначає Денис Кабаненко. – Тож розмінування нашої території наразі пріоритетне завдання. Це актуально як при проведенні наступальних дій ЗСУ, так і для визволених від ворога територій. Бо росіяни під час відступу мінують усе – домівки, поля, школи, комунікації, критичну інфраструктуру. А застосування роботів прискорює процес розмінування і , головне, убезпечує роботу саперів.
Запорізькі розробники отримали схвальну оцінку свого робота від Міноборони України (але поки що без фінансової підтримки). Так, цей робот поступається світовим аналогам за комплектацією обладнання. Проте його ціна в десять разів менша за них. А комплектацію вразі потреби можна вдосконалити – були б гроші. Нажаль, поки що фінанси – це найбільш вразлива складова всього проєкту.
* * *
– Ми продовжуємо подавати грантові заявки, – каже керівник школи, – але отримати позитивне рішення дуже складно, бо Запоріжжя знаходиться неподалік від фронту – у «красній зоні». Є ще одна проблема. Хоча вже з лютого 2022 року в нас фактично «забрали» приміщення у школі, де ми проводили заняття до повномасштабного вторгнення, але договір офіційно не був анульований. Тому нам досі нараховують орендну плату і вимагають сплатити гроші. Це якийсь нонсенс! Сподіваємося, що місцева влада все ж таки допоможе вирішити цю проблему.
Школа робототехніки «Вперед у майбутнє» має ще багато планів та цікавих проєктів. Зокрема, реконструкція заводу з виробництва залізобетонних конструкцій; виробництво систем накопичення електроенергії з вживаних акумуляторів електромобілів; «Запали серце кохання» (до Дня св. Валентина); модульні житлові будівлі для ВПО, обладнані сонячними батареями; автоматизація теплиць (у Вільнянській громаді, на базі квіткової теплиці, вже була створена перша система автоматизованого кліматконтролю) тощо. Головне, щоб ініціативи молоді підтримували не лише їхні вчителі, але й влада та спонсори.
Фото авторки та з архиву Дениса Кабаненка
