На початку 2022 року він працював закордоном. Із новин з України та постійного зв’язку з побратимами розумів, що назріває війна. Маючи бойовий досвід в ООС, знав, що потрібний вдома. Тому 20 лютого повернувся, щоб бути напоготові. А на військкомат прийшов за день до нападу росії. Наш герой — командир гармати одного з підрозділів тернопільської артилерії Андрій на псевдо Звір. Найгірше, за словами Андрія — це страх, який приходить з незнанням того, чи переживеш ти наступний уламок чи кулю. Каже, що важливо ці секунди пережити, а далі страх проходить. І додає: Ми теж, стріляючи, наносимо смерть, але їх сюди ніхто не запрошував!
На прохання пригадати найбільш вражаючу історію з фронту, Звір згадав просто неймовірний випадок про п’ятигодинний прицільний обстріл ворогом їхніх позицій.
І впевнений, що тоді вони всі разом стали свідками Божого чуда.
Фото Сергія Томко “МИГ” та ЗСУ.