Основна мета правозахисників – визволити зниклих українців із російської неволі
Внаслідок повномасштабної російської агресії чимало українців опинилося в полоні або були незаконно вивезені на територію рф.
Станом на червень 2025 року, за даними уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова, в розшуку перебуває понад 70 тисяч військових і цивільних українців.
Частина зниклих перебуває у таємній російській неволі: без зв’язку, без доступу до адвокатів, без шансів повідомити рідних.
Серед тих, хто бореться за їхне звільнення та підтримує родини зниклих – громадська організація «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля».
Об’єднання було створено ще у 2017 році за ініціативи родичів політичних в’язнів, які об’єдналися, щоб гуртом боротися за права та визволення незаконно утримуваних рідних.
З осені 2022 року ця громадська організація також документує та глибинно опитує постраждалих та свідків злочинів, скоєних російськими військовими на загарбаних територіях Запорізької області.
Кожного місяця документатори фіксують воєнні злочини на тимчасово окупованих територіях
Із початком повномасштабної збройної агресії рф питання зникнення цивільного населення набуло особливої актуальності.
– Люди вважаються зниклими безвісти. Насправді ж – утримуються в таємних місцях несвободи на території рф або в окупованих районах, – розповідає голова ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля» Ігор Котелянець. – Вони ізольовані від зовнішнього світу: не можуть зателефонувати, не мають доступу до адвокатів, їхні імена не фігурують у жодних офіційних списках.
Родини не поінформовані навіть про факт затримання.
Таке інкомунікадо-утримання (не підтверджуючи факту затримання, без зв’язку з зовнішнім світом – авт.) – форма жорстокого, нелюдського поводження. Ці люди не “зниклі”, а ті, кого ховає російська неволя.
Загалом із 2022 року документаторами «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» встановлено вже особи 355 цивільних, яких окупанти незаконно позбавили волі.
І щомісяця представники Об’єднання фіксують нові воєнні злочини росіян на тимчасово окупованих територіях.
Так, у травні 2025 року були опитані 20 свідків, які розповіли про незаконне позбавлення волі їхніх рідних російською окупаційною владою. Зокрема, 14 випадків зафіксовано у містах Мелітополь і Токмак.
Як зазначають документатори, “усі виявлені особи, які були незаконно позбавлені свободи, перебували у статусі цивільних, не чинили опору, не здійснювати жодної діяльності, яка би загрожувала життю та здоров’ю інших, не вчиняли правопорушень чи іншої незаконної діяльності”.
Люди зникають після обшуку, перевірки на блокпості або їх викрадають із дому…
Опитані родичі свідчили про нелюдські умови тримання, ймовірні катування та ненадання медичної допомоги своїм рідним.
Так, пані А., розповідаючи історію свого родича, який був незаконно затриманий окупантами та звільнений без висунення офіційних обвинувачень, зазначає:
“Після повернення додому він розповів, що його били по нирках і голові, не давали їсти, не дозволяли спати кілька діб.
Йому не повідомляли жодних підстав затримання.
На тілі були сліди побоїв, але він боявся звертатися по допомогу. Казав, що боявся за родину, і це утримувало його в постійному страху”.
Пані С., розповідаючи документаторам організації про свого батька, відносно якого висунуто сфабриковане звинування окупаційною владою, розповіла:
“Він передав через адвоката, що його тримали зв’язаним, били по голові, погрожували розправою над родичами, якщо він не підпише зізнання.
Він зламався після кількох діб без сну. Повідомив, що йому показували інші тіла і погрожували – “будеш наступним”.
Серед задокументованих у травні 2025 року випадків зафіксовано й один епізод умисного вбивства цивільної особи представниками окупаційних сил рф.
Інцидент стався на території одного з сіл Запорізької області.
За наданими свідченнями, чоловік, який не мав жодного стосунку до військових формувань, був затриманий озброєними представниками окупаційної адміністрації.
Після затримання його місцеперебування було невідоме.
Через деякий час родичі отримали інформацію про виявлення тіла чоловіка у лісосмузі неподалік села з ознаками насильницької смерті, зокрема вогнепальним пораненням.
Попри наявність очевидних підстав для розслідування, окупаційна адміністрація відмовила у наданні будь-якої інформації, а офіційне провадження не проводилося.
Цей випадок містить ознаки воєнного злочину – умисного вбивства цивільної особи.
На жаль, на окупованих територіях важко отримати докази, що підтверджують зникнення людини, бо свідкам, які надають інформацію, може загрожувати небезпека.
Із села Басань – до колонії в Саратовській області
Свідчення тих, хто вижив, дав про себе знати чи зміг дивом повернутися з російської неволі, які збирають правозахисні організації, малюють моторошну картину – бранці утримуються в нелюдських умовах, під тиском і тортурами, без зв’язку, медикаментів і контакту зі світом.
Юлія Почтова жила з чоловіком Сергієм у селі Басань Запорізької області. Після початку повномасштабної війни село опинилося в окупації вже 2 березня 2022 року.
Жінка виїхала з окупації навесні 2023 року, але Сергій залишався.
Востаннє вони говорили 2 січня 2024 року – чоловік збирався виїжджати через Мелітополь, плануючи дістатися до неокупованої частини України через Крим.
Після цього зв’язок із ним обірвався.
У квітні 2024 року з Юлією зв’язалася мати Сергія. Вона повідомила, що знайшла сина в СІЗО №2 у Сімферополі.
В обмін на звільнення із СІЗО Сергію пропонували вступити до російських збройних формувань, але він відмовився.
За словами Юлії, його били – так сильно, що, як він описував, «в очах спочатку червоніло, потім зеленіло і вже потім чорніло».
Потім чоловіка етапували до виправної колонії в місто Пугачов Саратовській області.
Юлія припускає, що чоловіка могли затримати через конфлікт або висловлення своєї думки про війну.
За інформацією, яку вона отримала, йому висунули обвинувачення за розбій, і присудили 7,5 років.
Деталі суду їй невідомі – документів не надавали, мати Сергія лише згадувала, що бачила його на засіданні: він був дуже виснажений.
Після етапування до колонії зв’язок із Сергієм став епізодичним.
Юлія постійно звертається по допомогу до правозахисників і шукає способи передати у колонію речі та продукти.
Вона не втрачає надії, що Сергія вдасться витягнути з в’язниці.
Історія Олександра Чуприни: “Сказали, що виведуть у посадку і розстріляють”
Олександр Чуприна – підприємець із Запорізької області, не мав жодного стосунку до військових чи силових структур.
До початку повномасштабного вторгнення жив із родиною у Василівці, займався бізнесом.
Усе змінилося в лютому 2022 року, коли місто опинилося під російською окупацією.
У травні 2022 року в дім Олександра увірвалися близько десяти озброєних чоловіків у військовій формі з георгіївськими стрічками.
Забрали з дому в домашньому одязі, не пояснивши причини затримання.
Його закинули в багажник автівки без розпізнавальних знаків і повезли до відділку поліції, який окупанти використовували як пункт тримання.
Там почались допити. Питали, хто з сусідів підтримує Україну, хто міг бути учасником АТО, чи має він доступ до зброї. Вимагали імена.
Коли відповідей не отримали, почали бити кулаками, ногами, прикладом автомата… Далі –підвісили в наручниках до стелі. Руки почорніли. Погрожували вивести в посадку і розстріляти.
Допитували його двоє: один – російський військовий, другий – колаборант, якого Олександр упізнав. Той жив у сусідньому селі, працював у поліції до вторгнення.
Після кількох днів катувань його кинули до камери з двома іншими затриманими. Медичну допомогу запропонували самі – лише тому, що травми були надто серйозні.
Лікар із місцевої лікарні оглянув його й сказав, що потрібне повноцінне обстеження, але то були просто слова…
Дружина Олександра, яка на той момент була вагітна, кілька днів ходила під стіни відділку в пошуках чоловіка. Лише на третю добу їй розповіли, що він усередині.
На п’ятий день після викрадення Олександра випустили. Прийшов начальник поліції з окупаційної адміністрації.
– Коли він побачив мій стан, то в нього пропав дар мови, бо я був сильно побитий. Коли я запитував в нього за що мене забрали, то він сказав, що нібито одна людина щось сказала про мене, але хто це і що сказав він не пояснив. Взяв у мене розписку, що претензій не маю, – розповідає Олександр.
Після звільнення чоловік потрапив до лікарні. Зламані щелепа і ніс, вибиті зуби, постійний біль.
До лікарні приїхала сестра й повідомила: хтось чув, як окупанти говорили про його родину – мовляв, її треба «прибрати».
За кілька днів сім’я Олександра покинула окуповану територію. Вдалося виїхати без обстрілів, але з приниженням і страхом на кожному блокпості.
Після їхнього виїзду квартиру зайняли окупанти. Сусіди розповіли, що там військові рф мешкали понад вісім місяців. Побутова техніка, меблі, особисті речі – все зникло після їхнього від’їзду.
Сьогодні Олександр досі проходить лікування, звертається до психолога. Травми, завдані окупантами, залишилися не лише на тілі, а й у пам’яті.
У громадській організації наголошують: викрадення й незаконні арешти цивільних – це воєнний злочин.
А відсутність прозорості щодо місцезнаходження цивільних заручників дозволяє продовжувати катування та жорстоке поводження під час утримання.
Які проблеми виникають при пошуку зниклих цивільних
Згідно із Женевською конвенцією, існує визнаний механізм обміну військовополоненими, але немає механізму, як повертати цивільних українців, яких просто немає на кого міняти.
У травні 2025 року росія в рамках обміну військовополоненими звільнила 120 цивільних, утримуваних під вартою.
Але це вкрай мізерна кількість порівняно із десятками тисяч людей, яких було захоплено: ініціатива «Цивільні в полоні» дає цифру у 18 тисяч утримуваних цивільних у рф.
Ігор Котелянець зазначає, що більшість родин зниклих безвісти цивільних нині змушені самостійно вести пошуки рідних, адже державні механізми перевантажені.
І саме активна позиція родин – збір інформації, пошук через соцмережі, використання OSINT – часто дає результат.
А державна система розшуку утримуваних інкомунікадо, як дослідили експерти «Обʼєднання родичів політв’язнів Кремля», фрагментована.
Координація між установами слабка. Єдиного алгоритму дій для родини немає. Заяви про зникнення фіксують, проте, за словами рідних, частіше не шукають.
Мати зниклого у 2022 році розповідає: “Писали скрізь – у колонії, СІЗО, омбудсмену в “ДНР”. Жодної відповіді”.
Інша родина вже три роки чекає бодай якогось підтвердження, що син живий.
За цей час дізналися від іншого, вже звільненого: каже, що бачив його в місцях несвободи.
Але для держави чоловік залишається безвісти зниклим роками, скаржаться родичі.
Родинам бракує єдиного «входу» для спілкування з державою.
Як зазначив один із опитаних: “Ми пішли в поліцію, а далі не знали, що робити. Кожен орган казав – це не до нас”.
СБУ, Офіс генерального прокурора, уповноважений з питань безвісти зниклих за особливих обставин, Координаційний штаб, МЗС – всі дотичні, але ніхто не є профільним координувальним органом.
Загалом, пошук зниклих цивільних є складним процесом, який вимагає не тільки координації зусиль різних органів та організацій, а також підтримки та розуміння з боку суспільства.
Але чим швидше ми створимо дієву систему пошуку, обʼєднавши зусилля держави, родин і правозахисників, тим більше людей врятуємо з російської неволі.
Яку підтримку може надати «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»?
Безоплатна юридична допомога
Якщо потрібен юридичний супровід щодо отримання соціальної та правової допомоги від держави, оформлення пакета необхідних документів тощо, звертайтеся на лінію юридичної підтримки Об’єднання.
Фінансова допомога родичам незаконно ув’язнених внаслідок збройної агресії рф
Отриманими коштами родини людей, які продовжують знаходитися в ув’язненні, можуть покрити свої витрати на продукти, медикаменти, оплату житла.
Ця підтримка надається періодично.
На сайті Об’єднання можна дізнатися про наступний раунд надання, подивитися детальні вимоги для отримання допомоги та шаблон заяви.
Комунікація у ЗМІ
Можливо публічно розповісти свою історію або історію ув’язненого рідного у передачі «Звільніть наших рідних» на Громадському радіо.
Об’єднання створило цей проєкт у 2017 році.
За цей час у програмі було понад 250 гостей, включно з колишніми заручниками та родичами бранців, що продовжують боротися за свободу своїх рідних.
Стати гостем передачі та подивитися минулі випуски ви можете на сайті.
Документування воєнних злочинів
Якщо ви хочете особисто зустрітися з документаторами у Запоріжжі та надати свідчення про злочини солдатів рф, то заповніть цю форму.
Також є Telegram-бот «ЕнергодарСОС», який дає можливість онлайн повідомити Об’єднанню інформацію про злодіяння загарбників.
Він максимально безпечний, тож його можливо використовувати навіть на окупованій території.
Якщо ви хочете поставити запитання та маєте пропозиції партнерства, шукаєте допомоги – зв’яжіться через пошту: [email protected]
Фото – «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля»
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
