І це тому, що сьогодні вночі, 29 січня 2023 року, у місті за дніпровськими порогами випав сніг. Причому він не дуже холодний – зовсім не зимовий, тобто. І не розсипається в руках на сніжинки – на крихітні білі зимові зірочки. Або зимові метелики.
У народі кажуть, що сніг завжди приносить добрі звістки. А ми найдобріших звісток чекаємо з фронту, де нехай береже Господь наших захисників, наших героїв. Всі наші помисли – про них, усі наші добрі думки адресовані їм.
До речі, в одного письменника-містика (у Говарда Лавкрафта) я вичитав думку, що туман – це пам’ять богів. Думаю, це не зовсім так. Пам’ять богів – це сніг. Втім, якщо взяти до уваги, що туман, що складається з дрібних частинок вологи, – це майже сніг і в сніг він легко може перетворитися при зниженні температури, і навпаки – сніг дуже легко – при підвищенні температури, перетворюється на туман, то з судженням письменника-містика можна погодитись.
«Загорнувся в пам’ять богів» – це значить, потрапив у снігопад. Десь використовую це порівняння, яке мені щойно спало на думку.
Ну, а щодо снігового гнома, якого я зустрів біля однієї зі шкіл у центрі Запоріжжя, де він притиснувся спиною до залізного паркану, то від звичайних гномів він відрізняється тим, що
живе не під землею, а… ну, звичайно, під снігом.
І ніс у нього довший, ніж від звичайних гномів – як у дерев’яного чоловічка, якого вистругав з поліна тесля тато Карло.
Чекаємо на добрі звістки!
Володимир ШАК
