Впізнаю свій почерк: це я тоді, рівно шість років тому, повертаючись пізно ввечері додому дещо засніженими вулицями міста, десь недалеко від нашого будинку не втримався від емоцій, що переповнювали мене, і про всяк випадок написав на низькому даху, який підвернувся під руку, те, що із собою принесла в Запоріжжя зима – сніг.
Щоправда, це ще була не зима, а – передмова до зими: наступного дня, щойно з-за високих сусідніх будинків заглянуло до нас на вулицю сонце, сніг зник. Наче його й не було. І весь день стояла плюсова температура.
А в мене автограф на снігу з того часу залишився.
Шість років минуло… як це було давно…
Володимир ШАК
