Ірен Роздобудько на Мистецькому форумі у Запоріжжі. Серпень 2020 року.
Нам, цивільним громадянам, під час повітряної тривоги дуже страшно. Його відчувають усі. Як його здолати? Кілька порад від знаної української письменниці, багаторазової гості запорізького Артфоруму Ірен РОЗДОБУДЬКО.
Це дуже огидне відчуття. Але як без нього? Та ніяк. Але з ним можна боротися, як з ворогом: спостерігати, брати «на мушку» і вбивати. Але це все поетапно. «Вбивати» — то вже остання стадія. Підемо за порядком дій…
От сидиш ти на балконі (це я про себе) або в метро, або вдома у ванній, або в підвалі. І чуєш: гуде над головою. І чудово розумієш, що це не літак, котрий везе туристів до Египту. І всередині наростає противне таке тремтіння. Саме по собі. Потім чуєш «бабах» і ще огидніше, що здригаєшся. І здається, що це – зовсім поруч. От прямісінько – в тебе! Починається серцебиття, розширені очі, метушня: бігти-не бігти?… І т. п. Ну, ви знаєте…
Це нормальні реакції. Страх – це нормально.
Але мені він категорично не подобається! А, отже, перейдемо до тих «етапів» (писатиму «я» — матиму на увазі «ми»)
1. Спостереження.
Гуде над головою. Ага, летить «куля-дура». Я її чую, але ж все одно, я її не бачу і нічого не вирішу глобального! Проте, мені огидна я сама – це тремтіння. Ракета і ворог мені також огидні! Але навіщо підсилювати це все ще й огидою до себе? До того страху, який нічого не вирішить.
2. «Взяти на мушку».
Отже. Що я можу? Зупинити ту ракету? Це навряд чи! А от усвідомити це і прибрати тремтіння – можу (це вправа не на «одразу» – тут важлива послідовність, час і звичка – у когось може вийти швидше, у когось довше). Вдих-видох. Думаєш: ну, летить, зараза, бо війна… Війна. Крапка. Летить. Гуде. Тобі на долоню не сяде – не муха. Не прихлопнеш. Усвідомлюєш це і береш страх «на мушку» – саме так: як муху на долоню! От його можеш запросто прихлопнути. Ракеті від того – по фіг, а тобі – зняття стресу. Висади його з голови і серця – на долоню.
І подумай про… Харків, Суми, Бучу, Маріуполь, Волноваху. Про хлопців, що зараз борються – ТАМ. Про той далекий (чи не дуже) вибух. Ах, ти ж, зараза! Злість заступить страх!
3. «Вбити».
Тут може комусь підійде порада. Як не дивно: ОБЛИЧЧЯ! Кажуть психологи: «до успіху йдуть з успішним виразом обличчя». А ще кажуть: якщо тобі погано – спробуй хоча б розтягнути вуста у посмішці (це реальна порада психолога – колись писала про таке). Силоміць усміхнись! М‘язи дадуть імпульс серцю і голові.
Ну і… мені, наприклад, не байдуже, з яким виразом обличчя я буду, «якщо що»)). Фіг їм! Спокійний і впевнений вираз обличчя робить дуже багато для знищення страху і для тих, хто поруч.
Можна було б ще «пофілософствувати», але ви все розумієте і так. Та й часу немає.
Просто спробуйте, кому підходить…
МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
