Запоріжжя – столиця вільного духу. Який навіть під час війни спонукає людей на створення неабияких мистецьких подій, що потребують купи сил, натхнення і самовідданої роботи на спільний результат. Аби довести, що Запоріжжя – не забуте богом місце недалеко від лінії фронту (багато співвітчизників питають, чи працює у нас «Нова пошта» і чи є хліб-сіль у магазинах), а місто, що торує шлях деокупації мізків, з якої, власне, і починається деокупація та відновлення усього іншого.
Про сталість духу та енергію громади
Однією із таких подій став Мистецький форум «Тарасов ПАРК», який відбувся 17-18 серпня. Ініціаторами його проведення стали Катерина Тарасова – дружина відомого громадського діяча та правозахисника Дениса Тарасова, який боровся за повернення громаді скверу в центрі міста, а взимку 2023-го віддав життя, боронячи Україну, – арткураторка Льона Радченко (НеКультурна Культурологиня), продюсер та режисер Максим Добролюбов і головна редакторка віжн-радіо «На дотик» Ольга Вакало.
На відкритті форуму пані Ольга Вакало акцентувала увагу присутніх на трьох ключових моментах новітньої запорізької історії, які довели сталість козацького духу.
«Тектонічним зсувом стало проведення у Запоріжжі 18 серпня 1991 року другого фестивалю «Червона Рута», після якого відбувся ГКЧП, а за кілька днів Україна проголосила Незалежність… Я далека від містики, але щось знакове у цій події є. Друге – це 13 квітня 2014 року, наша «яєчна неділя». Коли на Великдень запоріжці у такий незвичний спосіб дали відсіч «руському міру». А третя подія сталася 9 серпня 2018 року. Тоді після наглої вирубки дерев у сквері Яланського запоріжці пішли голіруч зносити паркан, яким забудовники обнесли територію. То був вияв енергії громади, яка не миритиметься з несправедливістю, а стане боротися. Одним із її потужних борців і був Денис Тарасов».
«Денис дуже вірив у Запоріжжя і його майбутнє, – розповіла Катерина Тарасова. – І самовіддано працював на це майбутнє, незважаючи на випадки розчарування… Колись я запропонувала йому поїхати до іншого міста, де не доводилося б розбивати головою кригу байдужості. Денис подивився на мене і сказав: «А хто буде розбудовувати Запоріжжя?» …
Кооперація «Ідея-Потреба-Підтримка»
Денис дуже любив джаз, театральне мистецтво, перформанси, зустрічі з інтелектуалами. Наприкінці минулого року у пані Катерини з друзями з’явилася мрія провести крутий театральний фестиваль.
«Ми почали стукати в різні двері, але їх зачиняли. Натхнення уходило. І тоді мій друг, театральний продюсер і режисер Максим Добролюбов запропонував зробити щось в пам’ять Дениса.
І все відчинилось. І пішов потік підтримки, від міської влади, від людей, від мешканців Запоріжжя».
Мабуть, та енергія громади, про яку говорила пані Ольга, дала ще один потужний сплеск. В ім’я Пам’яті та Майбутнього.
Форум відбувався на двох майданчиках: у Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача та у Незламному хабі Запоріжжя. Останній (до речі, розташовується на вулиці імені ще одного загиблого Героя – історика В’ячеслава Зайцева) – яскравий приклад того, що міська влада не стоїть осторонь питань культури. Обладнаний за усіма вимогами безпеки, він протягом повномасштабної війни став місцем постійних зустрічей творчих людей у різних форматах, – мало не щодня там щось відбувається.
І на відкритті форуму було приємно бачити серед спікерів керівника управління культури Запорізької міської ради Олексія Максименка, який зауважив: «Проведення цього Форуму – це історія про взаємодію громадськості, влади і митців, які продовжують у надскладних умовах шукати можливості для самореалізації. Ми вибудували ланцюжок «ідея-потреба-допомога», і я впевнений, що і надалі ми усі питання вирішуватимемо разом».
Динамічні вектори сучасного мистецтва
Продюсер та режисер Максим Добролюбов попередив, що програма «Тарасов ПАРК» буде різною за складністю: перформанси, дорослі вистави Харківського театру ляльок, читання листів Кафки під супровід джазу тощо.
«Ми вирішили не загравати з запоріжцями, а показати рух сучасного світу, вектори мистецтва… Зараз не існує столичних та провінційних театрів – ми усі в одних умовах. Тому намагаємося відкривати зсередини двері для спілкування – як з українськими глядачами, так і з закордонними».
Мистецький форум «Тарасов ПАРК» був насичений подіями. І кожен, хто виявив до них цікавість, не залишився байдужим. Для мене особистим відкриттям стало знайомство з плеядою чеських художників, які працюють у мистецтві коміксу. Виявляється, цей жанр ретельно вивчається у вишах Республіки Чехія, і широко практикується не тільки художниками, а й медійниками.
Надзвичайно цікаво було майже вживу (по відеозв’язку) послухати думки про минуле і сучасність відомого українського історика та офіцера ЗСУ Олександра Алфьорова. А очна (без усяких обмежень) лекція письменниці Каріни Армлос (Чехія) на тему «Розквіт, обірваний соцреалізмом: культурне життя південно-східних регіонів на зламі XIX – XX ст.» подарувала знання про опорні україноцентричні постаті Запоріжжя, Бердянська, Херсона, Миколаєва, Луганщини та Донеччини, які сприяли розвою на наших землях «Просвіти» і у той чи інший спосіб сприяли впізнаваності та окремішності української культури.
Сучасне мистецтво перформансу було представлено учасницями Стипендії імені Антонена Арто Євгенією Мєлконян та Анею Шевченко. Сама концепція стипендії народилася лише два роки тому, коли увага до України була підвищеною, але митці розуміли, що для її утримання потрібно багато зусиль. Тож Стипендія підтримує пошук та експериментування в перформативному мистецтві, яке може бути цікавим як місцевому, так і закордонному глядачу.
«Простір (не)вільного висловлювання» Ані Шевченко (мисткиня досліджує, спілкуючись з глядачами шляхом обміну записаними на папірцях думками, співзвучними тій чи іншій авдиторії), був представлений не тільки в українських містах, а і у Берліні. У Запоріжжі десятигодинне магічне дійство завершилося роздумами про війну, страх і водночас мужність і відповідальність за рідне місто – начебто голосом мисткині до запоріжців промовляв сам Денис Тарасов.
Перформанс «Нитка» незалежної артистки та співачки Євгенії Мєлконян був зосереджений на самопізнанні, дослідженні власних коренів (у випадку мисткині, українських та вірменських) і містичній подорожі Жінки у часі та просторі.
Неймовірної краси голос, виразність і принада кожного поруху, звернення до прадавніх мотивів та обрядів, які хоч не дуже розумієш, та шкірою відчуваєш їхню магію, – усе це підкорило запоріжців, як нещодавно і поціновувачів перформативного мистецтва Відня.
А на глядачів ще чекали «Кафка. Кава. Джаз». Листи видатного експресійного письменника-модерніста у супроводі київських музикантів читав актор театру і кіно Дмитро Олійник.
Театральна частина форуму заслуговує окремого матеріалу. А тут зазначимо, що Мистецький форум «Тарасов ПАРК» однозначно сколихнув культурний простір міста. І організатори сподіваються, що він матиме продовження.
«Є надія, що Запоріжжя розквітне і стане найкрутішим містом в Україні. Як і мріяв Денис Тарасов.
І парку Тарасова бути!» – написала після завершення форуму на Фейсбуці Катерина Тарасова.
Боротьба за парк Тарасова у прямому сенсі триває. Громадські діячі сподіваються, що після остаточного його повернення громаді тут із часом постане зелений простір Культури, а не простого відпочинку. На якому знайдеться місце для задоволення культурних потреб усіх – малюків і дорослих, зрілого віку та з обмеженими можливостями. А вільні запоріжці пишатимуться своїм містом і світло згадуватимуть його Героїв.
Хай так і буде!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та зі сторінки “Тарасов ПАРК. Мистецький форум” у Facebook
