Цими вихідними у Запоріжжі – прем’єра. 25 травня, о 17.00 – «Максим Кривцов. Поет із позивним Далі». Велика сцена ПК «Тітан»,
Це вистава, створена театром «Мотлох», що існує як незалежна та самостійна творча спільнота та має, на щастя сцену, надану міською владою в межах роботи «Дому автора» [за це – дяка й Запорізькому міському департаменту культури, й співробітникам ПК «Тітан», які щиро захоплюються роботою молоді].
Театр «Мотлох». Хто вони?
Представляє своїх вихованців, що вже набули самостійного статусу, Світлана Ємець, керівниця театру та дитячої студії «СВіЯ», з якої й виросли цілком віддані справі особистості.
“Засновник театру – Максим Кондратов. Унікальна людина з унікальним способом мислення. Нестандартний в усьому, до чого доторкується. Такі, як він, трапляються раз на тисячоліття. Пишаюся знайомством і можливістю взаємозбагачення. Водночас геніальний актор і точний і конкретний режисер. Взагалі не уявляю, як має функціонувати мозок, настільки конструктивно і дотепно облаштований”.
Вікторія Кондратова [вона зліва]. Витончений смак. Почуття міри і ідеальна «чуйка». Золоті руки, золоті вуха, ідеально організований для швидкого досягнення результату реально золотий мозок. Завжди відчуває фальшиву нотку в грі і відстоює досягнення ідеалу. Золота середина і зразок у врівноваженості впливів у виставі. Класика в її широкому і неперевершеному значенні.
Вікторія Ємельянова. Актриса із категорії «завжди в тему». Органічність – 200 відсотків зі 100 можливих. Швидкість набору професіоналізму – 300 відсотків зі ста можливих. Пронизливість погляду, котрий завжди бачить саму сутність, без лушпиння. Давня душа, бо глибина реалізації зашкалює. Таке враження, що у її прихованій посмішці занурені тисячоліття. Обожнюю її псевдо «сестричка», котре я і придумала. Хоча Вікторія його і не любить)). І дуже шкодую, що познайомилися так пізно. В цю душу варто зануритися.
Орися Процик. Дивна особистість, дивна людина, дивна (скоріше, дивовижна) актриса, стосовно якої прикметник «дивна» набуває дійсно дивовижної значимості. Дивовижний (дивний) погляд. Дивовижна (дивна) фантазійність і сюрреалізм ідеально влучних образів і картинок в уяві. Режисерські оцінки, котрі не мають аналогів. Картинки, котрі Орися бачить скрізь і всюди – яскраві, доречні, влучні… Дивна. Дивовижна. Неповторна. Люблю.
Оля Костян і Марійка Карпенко. Не грають безпосередньо у цій виставі, але забезпечують, світло, звук, ну, і, зрештою, враження…. Без театру не функціонують. Не живуть. Не дихають.
Я обов’язково буду на прем’єрі. Я відміню всі репетиції. Ці діти – наше майбутнє. Наша культура. Наша самоідентифікація. Наша пам’ять.
Рекомендую, настирливо, постійно і противно рекомендую.
Бо Максим Кривцов – поет із позивним «Далі» – загинув, щоб ми жили…
Бо діти, котрі це зрозуміли – наша духовність”.
Квитки можна купити тут: https://musin.zp.ua/maksim-krivtsov-poet-z-pozivnim-dali/
Театр «Мотлох» працює на повному самозабезпеченні. А вистава унікальна. Чесна.
Інеса АТАМАНЧУК за матеріалами сторінки театру «СВіЯ» у соцмережі, фото авторки
