В українське водосховище, спустошене ударом Росії по дамбі, повертається життя, – під такою назвою статтю про стан берегів Дніпра, оголених після того, як рік тому через підрив дамби пішла вода Каховського водосховища.
“Через рік тварини, птахи та молодняк заселяють новий ландшафт ставків і лагун”, – читаємо у репортажі Люка Хардінга з Малокатеринівки. Фотографії Алессіо Мамо.
У кадрі, стоячи на тлі мерехтливої зелені, дніпровський еколог Вадим Манюк вказав на молоду білу вербу. “Те, що тут сталося, – це диво, – сказав він. – Деякі саджанці вже досягають чотирьох метрів. Такого немає більше ніде на планеті. Навіть Амазонка відстає”.
Фото Алессіо Мамо
Трохи більше року тому місце, де стояв Манюк, було під кількома метрами води.
У 1920-х роках Сталін наказав побудувати серію гідроелектростанцій уздовж Дніпра. Територія між двома дамбами – однією в Запоріжжі, іншою в Каховці – перетворилася на величезне штучне озеро.
Це радянське водосховище поглинуло давні козацькі місця, а також городи та випаси, які покоління українських селян використовували як джерело їжі та палива. Натомість Кремль пообіцяв сучасність: електроенергію та зрошення полів і колгоспів південного регіону.
Фото Алессіо Мамо
Цього тижня Манюк побував у колись популярному серед рибалок селі Малокатеринівці на залізничній колії до Криму. Залізничну станцію закрили, коли почалася тотальна війна. Росіяни були приблизно за десять миль, і дим стояв удалині. На березі колишнього водосховища – валуни і білий перламутровий берег, утворений мільйонами мертвих молюсків.
Далі починається ліс. За словами Манюка, полог займає близько 140 000 гектарів і виглядає схожим на первісний ліс 100 000 років тому в кінці останнього льодовикового періоду. Російські солдати туди не зайшли. “Ви нічого не бачите. Кожен, хто зайде всередину, заблукає. Є болота і річки”, – сказав він.
Начальник відділу охорони природи національного заповідника «Хортиця» Михайло Муленко назвав втрату води соціально-економічним ударом. Але додав: «Водосховище було шкідливим для природи. Тепер у нас є шанс використати те, що сталося, для змін». За його словами, його кращим рішенням у майбутньому було відновлення меншого водосховища або судноплавного каналу.
Тим часом біорізноманіття процвітає. Заповідник «Острів Хортиця» дивиться на Дніпровську дамбу в Запоріжжі, колись безлике озеро, а тепер ланцюг скелястих островів і порогів, заповнених чайками. Вони були знайомі войовничим козакам XVI століття, які побудували фортецю на його берегах у складі нової української держави.
