Як повідомляє Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві, виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка.
Легендарну двохсотлітню шовковицю 2010 року. вдалося врятувати, наразі проведено базове лікування. А виконував його відомий арборист Володимир Ветроградський. «Деревний хірург» за 25 років врятував близько двох тисяч дерев по всій Україні, знає кожне дерево в Ботсаду ім. Фоміна, після деокупації Київщини лікував дерева, що постраждали від обстрілів, його викликають у найскладніших випадках. А тут – легендарна шовковиця, що пам`ятає Шевченка. Упродовж трьох місяців Volodymyr Vetrogradskiy рятував віковічне дерево. Це була надскладна робота талановитого арбориста (від лат. arbor – дерево) – справді дереволюба, а ще альпініста, столяра, інженера, біолога.
Лікування передбачало очистку стовбура від гнилих та напівзруйнованих частин, обробку від грибкової інфекції, встановлення елементів підсилення стовбура, 7-ступеневе пломбування довговічними синтетичними наповнювачами, що дають змогу більш швидкого відновлення втрачених контурів дерева. Стовбур дерева Володимир ґрунтовно очистив від бетонно-цементних пломб, цегли, вапняної суміші, що пригнічували загоювання ран. А ще й 12 цвяхів, що забивались упродовж років, вийняв арборист зі стовбура шовковиці. Через надскладну конфігурацію ран пломбування (об’єм пломб — 2,4 кубічних метрів) проводилося повністю вручну. Вперше за 200-річну історію дерева арборист провів структурну обрізку верхівкових ярусів шовковиці, усунув більшу частину конфліктів гілок з прилеглими будівлями та створив простір для кращого освітлення крони.
…Володимир Ветроградський вважає, що легендарна шовковиця після лікування отримала «друге дихання» і може прожити при належному догляді ще не одну сотню років.
“Я робив усе, щоб мої вчинки та дії продовжили моє життя”, – писав Роман Ратушний. Пам’ять про героя — це продовження справи, втілення в життя ідей Романа. І тут, навколо віковічної шовковиці Шевченка, якось об’єдналися думки та дії арбориста Володимира Ветроградського, мами Романа Ратушного письменниці Світлани Поваляєвої, працівників Будинку-музею Тараса Шевченка.
