Так пишуть друзі театрального режисера, актора, художника, модельєра, сценографа Ніко Лапунова.
Народився Nico Lapunov 8 березня 1981 року на Дніпропетровщині.
Акторську освіту здобув у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі – спеціальність «актор театру ляльок» отримав 2006 року (майстерня Олександра Інюточкіна). Режисуру вивчав у Харківському національному університеті мистецтв. Працював артистом Херсонського музично-драматичного театру (відгукнувся на пропозицію зіграти роль Ромео), Маріупольського муніципального театру ляльок, артистом драми Криворізького музично-драматичного театру. На посаді артиста драми, художника й режисера працював у Кримському академічному українському музичному театрі. У Симферополі прожив 13 років, залишив Крим через анексію Росією 2014-го року. Спершу поїхав до Миколаєва, де завідував літературно-драматургічною частиною Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії та головним режисером та головним художником Миколаївського обласного академічного театру ляльок.
У Києві заснував Nico Lapunov Studio, займався школою вишивки. З 2019-го жив та працював у Полтаві на посаді головного режисера Полтавського академічного обласного театру ляльок. Як режисер поставив у театрі шість робіт, однією з останніх з яких став «Великий льох» за мотивами однойменної поеми-містерії Тараса Шевченка.
Вільний час приділяв створенню ляльок та вишивці. Працював зі створення колекції одягу (показ якої відбувся у Барселоні).
Є автором вишитого анімаційного триптиха «Д я? Молитва. Моя Україна», який 2016 року присвятив Олегу Сенцову та іншим політв’язням з України, яких в заручниках тримає Росія. Перший з мультфільмів присвячено болю й тузі за рідною домівкою та півостровом; друга серія – «Вишита молитва» – біль за загиблими воїнами АТО; й третя анімаційна робота – «Моя Україна» – про надію на краще – квітуча Україна, яку маємо створити своїми руками. За сподіванням автора, «Україна розквітне своїми барвами, квітами, але для цього треба працювати».
Режисерська робота «А хай то качка копне», яку поставив на сцені Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки 2021 року стала лауреатом IV Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA» у номінації «Найкраща вистава для дітей».
З перших днів повномасштабної війни доєднався до Територіальної оборони й до лав ЗСУ.
В кінці травня 2024 року був госпіталізований. Через соціальні мережі повідомив про проблеми із мовленням. Діагноз встановлено не було – медики боролися із запаленням та набряком у його мозку. 18 травня 2024 року зіграв у відновленій виставі «Великий Льох»[12]. Помер вночі 4 червня 2024 року.
Похований у м. Верхівцеве (Кам’янський район Дніпропетровської області.
Яким він був талановитим та чуйним!
