Стартував новий 2024-2025 навчальний рік. Директорка Оріхівської КЗ «НВК №2 ім.В.А.Лазаряна» Надія Заїченко розповіла про те, як організовано учбовий процес – в евакуації у Запоріжжі та онлайн.
Постійно провідуючи рідний навчальний заклад, знов і знов, під обстрілами та гепанням по околицях, повертаючись до Оріхова, розповідає, як зігрівають теплом у пошкодженій школі дивом збережені символічний шкільний дзвоник із девізом школи латинською мовою та українською «Живи, рости і процвітай» та куточок державного символу із гаслом золотими літерами «Майбутнє починається тут!»
– Зараз зовсім по-іншому сприймаєш цей вислів про майбутнє, і хочеться, щоб так воно й було, – каже Надія Дмитрівна. – Ми чекаємо перемоги і миру, сподіваємося на відбудову, а тому продовжую підтримувати зв’язок з міжнародними фондами, з якими співпрацювали. З німецьким – по спортзалу з переходом та з американським — по історичних пам’ятках [два навчальні корпуси школи – пам’ятки історії та архітектури місцевого значення, їм понад сто років].
Німецький GIZ відстежує стан споруд навчальних закладів, які були ними реконструйовані до повномасштабного вторгнення російського агресора, зокрема – це наша школа. А якщо німецькі друзі зацікавлені у відбудові школи, яку реконструювали, то вони зацікавлені й у відбудові нашого міста, який прагнуть нині завести в державний реєстр Федеральної Німеччини на відбудову. Адже, школа – це осередок дитинства, де формуються майбутні покоління, де формується майбутнє нашої України. Та, поки що діти не можуть повернутися до школи, у рідний Оріхів.
– Це вже третій навчальний рік в умовах воєнного стану…
– Так, і протягом цьогорічного літа українська освітянська спільнота із зон активних бойових дій та тимчасово окупованих територій виборювала право навчати учнів в дистанційному режимі, зберігаючи школи, а значить і зв’язок батьків зі своїми територіями, з яких вони вимушені були евакуюватися. Вибороли, а отже плекаємо щасливих дітей, обговорюємо важливі питання, як-от, на серпневих педагогічних радах – кейси з використання ШІ-технологій для формування в учнів критичного мислення.
Серед серпневих заходів організовано пройшла шкільна конференція. Продуктивно відбулося засідання педагогічної ради. Активною була участь вчителів у студіях, вебінарах. Традиційно проведено й педагогічне коло та засідання методичних об’єднань. Працювали в офлайн- та в онлайн форматі.
Використовуємо усі можливі дистанційні технології навчання. Це таке мистецтво маленьких кроків, коли вдається проводити окремі офлайн-консультації для молодших школярів, корекційно-розвиткові заняття вчителем-дефектологом Надією Вікторівною Писаренко, заняття з педагогічним патронажем тощо. Наше мистецтво зрозуміле, яскраве і здатне захопити серця.
– Як зустріли новий учбовий рік?
– Першого вересня я провідала рідну школу в Оріхові. А другого ми зібралися до традиційного шкільного кола на базі соціальних партнерів, у місті Запоріжжі.
Святковий шкільний дзвоник пролунав для цьогорічних першокласників у Запоріжжі. Дуже було щемно, тепло і атмосферно.
Із 26-ти наших першокласників на свято завітали 15 маленьких школярів із рідного незламного Оріхова. Класовод першого класу, непростого, у непростий рік, вчитель від Бога – Наталія Валерівна Вакуленко. У класі майже всі – хлопчики.
Були і квіти, і слово першокласників, і пісня у виконанні учениці третього класу Марійки Петрової «Де б я не була – не забуду дім…» [художній керівник Галина Іванівна Клиновська]. Її рідний братик Назар Петров, тепер наш першокласник, прийняв з рук директора символічний ключ від НВК №2. Традиції школи продовжуються! Наше древо мудрості над вічністю стоїть, плоди його безцінні і нетлінні.
До шкільного кола завітали гості з подарунками для наших дітей: депутат обласної ради Алевтина Лепетченко, заступник начальника Оріхівськоі міської військової адміністрації Олександр Біллеріс, президент благодійного фонду «Небайдужі серця» Наталія Макіша. Учні першого класу отримали подарунки від фонду «Небайдужі серця», засновник якого є Віталій Валько. Ми дуже вдячні представникам фонду «Небайдужі серця», чудовим дівчатам Наталії Седовій, Оксані Базарі, Євгенії Завадській, Ользі Лиманській за допомогу, а також їхнім партнерам з Франціі SolidarCatt’ Ukraine, Echanges Lorraine Ukraine [ELU] [groupe] 🇫🇷 за можливість дарувати радість дітям.
Перший дзвоник пролунав. Наш шкільний корабель знявся з якоря, підняв свої яскраві, потужні вітрила і звірив курс на 2024-2025 навчальний рік!
По-різному відбулося і шкільне коло учнів по класах. Учні раділи зустрічі у класному колі. У класах, в режимі онлайн, пройшли перші уроки, присвячені Україні. Так, у 6-А класі [класний керівник Ірина Олександрівна Робота] на такому уроці-квесті «Моя країна – мій дім» були присутні 17 учнів, а чотири учні, які або навчаються за кордоном, або в яких не було світла вдома, надіслали свої відео-привітання. Всього – 21 учень.
– Розкажіть про учнівський та педагогічний колектив, як складаються стосунки у наших надзвичайних обставинах?
– Бути вчителем сьогодні — це бути супергероєм. Вакансії в закладі відсутні, у нас сталий, досвідчений і творчий вчительський колектив.
У закладі сьогодні 320 учнів у 15-ти класах, середня наповнюваність учнів у класі — 21,3. До першого класу прийшло 26 дітей, до п’ятого класу — 29, до десятого класу — 23 учня. Міграція батьків триває, тому і кількість учнів зменшується.
Майже 50 відсотків випускників-дев’ятикласників обрали свій рідний заклад для навчання у десятому класі. Повну загальну середню освіту у 2024 році здобули 19 учнів із 21-го, що розпочали на початку минулого навчального року. Двоє учнів вибули протягом року за межі Запорізької області і змінили заклад навчання.
Із золотими медалями закінчили школу п’ять учнів: Данил Богиня, Артем Пішук, Тимур Пучко, Тимур Хоренженко, Поліна Щербина.
Усі медалісти продовжуватимуть навчання у вищих навчальних закладах, переважно у Запоріжжі. Випускники обирають навчання вдома, як то, ЗНУ: на факультеті іноземної мови – Поля Щербина[бюджет], психологія — Данил Богиня [бюджет], математика – Ваня Хоренженко [бюджет], факультету бізнесу і банківської справи — Артем Приставка [бюджет]. До будівельного інституту вступив Діма Ільченко [бюджет].
Але є й інший вибір. Так, Артем Пішук — студент Вінницького Національного університету, факультет кібербезпеки [бюджет], а Тимур Пучко вирішив продовжити навчання у Німеччині, де зараз тимчасово перебуває. Ігор Булиза обрав професію кока, яку здобуде у професійно-технічному училищі. Багато випускників вступило і до запорізьких коледжів.
Проте більше хотілось би розповісти про випускника 11-го класу Максима Кирпу, який у нашій школі навчався з першого класу, мав завжди відмінні і добрі результати у навчанні. Для нього в усьому є приклад його рідного брата Олексія Кирпи, який у 2015 закінчив наш заклад із золотою медаллю.
Олексій у 2019 році закінчив Харківський авіаційний інститут, факультет літакобудування. Він завжди мріяв, бути ближче до зірок. У дитинстві його хобі було колекціонування маленьких літаків. Після отримання диплому працює на оборону інженером на «Прогрестех» у Києві. Основним напрямком діяльності «Прогрестех» Україна є інженерингові та консультаційні послуги в галузі авіабудування, технологій аеропортів і цивільного будівництва. Максим пішов по стопам свого старшого брата, поступив у ХАІ, факультет літакобудування [бюджет]. Він теж мріє про будівництво літаків.
Віримо у майбутнє своїх учнів!
Пишаємося здобутками у спорті нашого футболіста Вадима Татьяненка, учня 6-А класу. Для нього спорт то його захоплення, яке вже поступово переростає у високу майстерність і можливо і вплине на професійний вибір у майбутнього. Ще в дитячому садку наш Вадим мріяв про футбол. Тоді улюбленою іграшкою став для нього м’яч. З шести років він став ходити до футбольної команди ДЮСШ м. Оріхова. З початкової школи він уже чудово знається на футболі. Для нього і в парку місце знайдеться для футболу. Під час воєнного стану, в евакуації у Запоріжжі, він теж знайшов місце і час для футболу. Вадим став ходити на тренування не тільки до футбольної команди ДЮСШ м. Оріхова [де він, до речі, ще й капітан цієї команди], а ще й до футбольного клубу «Титан» м. Запоріжжя. За п’ять з половиною років гри у футболі забив більше, ніж 100 голів, нагороджений 23-ма медалями, 17-ма дипломами і 20-ма кубками!!! Мріє стати відомим футболістом. Сумлінний, наполегливий, вправний і допитливий хлопчина зростає. З усіх навчальних дисциплін у нашій школі він має лише відмінні результати. А що вже до загальнолюдських якостей, то, як і всі здобувачі освіти закладу, тримає рівняння на хороші життєві приклади академіка В.А.Лазаряна, який свого часу навчався у нашій школі та ім’я якого носить наш заклад.
Хочу розповісти і про Артема Стратія, учня десятого класу, відмінника навчання, сім’я якого евакуйована у село Лукашеве Запорізького району. До війни Артем відвідував шкільний музичний гурток, проявив вокальні здібності [керівник – Валерій Іванович Андрющенко]. Тимчасово перемістившись у чуже село, Артем продовжує грати на гітарі, займається вокалом і є активним учасником художньої самодіяльності у Лукашівському центрі дозвілля.
Ну, і згадаю хоч одну дівчинку, ученицю 4-А класу, яка евакуйована до Німеччини – це Настя Кононенко. Талановита у мистецтві, гармонійна у самовиразі, патріотична у своєму образі і душі, завжди неординарно вітає нас зі святами – Днем Незалежності України, Днем вчителя, календарними святами. Настуся — активна, старанна, успішна учениця в нашій школі і в школі Німеччини. До війни Настя любила співати, в школі вона займалася вокалом з Галиною Іванівною Клиновською, учителем музики закладу. В школі співала на святах. А зараз дуже захоплюється створенням виробів з пластиліну. Вона — багатогранна і творча дитина, яка мріє в майбутньому стати дизайнером чи архітектором, щоб відбудувати їхній зруйнований війною будинок та наше рідне місто Оріхів і зробити його ще гарнішим, ніж вон обуло до війни. За кордоном вона вчить німецьку мову, але каже, що хоче більше вивчати українську, щоб не забути нашої рідної солов’їної мови.
Таких прикладів багато, а в обличчях названих учнів – простий взірець учня нашої школи, серцевина наших оріхів’ян, українська душа.
Віримо в Україну! Віримо в Перемогу! Плекаємо наше майбутнє!
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото надане учасниками подій
