Які рішення ухвалюють медійники після призупинення проєктів USAID. Частина друга
«Вікно Відновлення» продовжує спілкування з учасниками мережі – медіа та громадськими організаціями, які на конкурсних засадах отримували грантову підтримку серед іншого від USAID та інших програм США, а тепер через заморожування програм її втратили.
Читайте першу частину думок медійників з різних регіонів України тут.
Є сподівання, що йдеться саме про призупинення програм, але на Запоріжжі та Харківщині люди, які не користуються інтернетом, перестануть отримувати пресу вже зараз.
Ідеться зокрема про ініціативу «Світ допомагає відновлювати Україну. МІГ інформує, пояснює, надихає», спрямовану за вимушених переселенців Запоріжжя, та розповсюдження примірників газети «Слобідський край» на деокупованих територіях Харківщини.
Ці проєкти довелося зупинити, розповідають Геннадій Дерибас, генеральний директор ТОВ «Газета «МИГ» (Запоріжжя) та Лариса Гнатченко, директорка, головна редакторка ТОВ «Слобідський край».
За словами Геннадія Дерибаса, програми USAID покривали практично 100% бюджету їхньої організації.
«Пару-трійку відсотків від загального нашого бюджету отримували від реклами на сайті. У нас зараз прифронтова територія, реклами тут майже немає», ― говорить пан Геннадій про Запоріжжя.
І фактично те ж саме про мізерні можливості отримання прибутку від комерційної реклами каже Лариса Гнатченко про Харківщину.
Що міг зробити для переселенців «МИГ»
«Завдяки грантовому фінансуванню ми двічі на місяць видавали друковану версію нашої газети – 15 000 примірників. Проєкт називався «Світ допомагає відновлювати Україну. МІГ інформує, пояснює, надихає». Ми писали про відновлення нашої області: що відбудовується, які проєкти запускаються, яка ситуація з ВПО і які сервіси їм доступні – і розповсюджували тираж по нашій області», – пояснює Геннадій Дерибас.
За його словами, на Запоріжжі кількість вимушених переселенців дуже велика, ВПО майже замінили ту кількість мешканців, що виїхали на захід України.
З-поміж людей, які переїхали в Запоріжжя, не всі мають доступ до інтернету, бо бракує коштів. Тому газета була потрібною.
«Я не уявляю, як ми будемо пояснювати, що газети більше не буде. За майже три роки люди вже звикли, на неї чекають. Ми розвозили газету по хабах для переселенців з Василівки, Енергодара, Мелітополя, Маріуполя, Волновахи, у центр зайнятості, куди знову ж таки звертаються ВПО», – перераховує пан Геннадій.
Газета МИГ в одному з гуманітарних хабів Запоріжжя. Фото з архіву Геннадія Дерибаса
Він додає: «Ці матеріали давали людям практичну користь. Також і про культуру ми, звичайно, писали, бо люди мають і відпочивати».
Крім друкованої версії, усі матеріали публікували на сайті медіа, поширювали в Telegram, Instagram, Facebook.
Таким чином мали змогу ще й розвивати сайт і соціальні мережі.
Що «МИГ» може собі дозволити зараз
«Зараз ми будемо виходити із реалій, які склалися. Найголовніше, що в нас залишився сайт, наші соцмережі. Маємо власні невеликі кошти, будемо виживати за цей рахунок», – каже гендиректор ТОВ «Газета «МИГ».
Зміни зачеплять і контент. Якщо друкована газета містила більше ґрунтовних статей великого обсягу, то нині, працюючи тільки онлайн, редакція переорієнтується на матеріали новинного характеру, зазначив Геннадій Дерибас.
«Слобідський край» підтримував деокуповані громади
Лариса Гнатченко, директорка, головна редакторка ТОВ «Слобідський край», розповідає: «Станом на зараз ми втілювали один проєкт за підтримки USAID, який покривав приблизно 25% нашої зарплати. Ми проводили важливі соціальні заходи в громадах: низку обговорень, пов’язаних з національною самоідентифікацією громадян, з поверненням людей в громади, із залученням молоді до життя громади. З таких обговорень люди завжди виносили для себе щось важливе».
Друге, ще більш важливе і те, що довелося взагалі призупинити, – редакція надавала 3000 екземплярів газет «Слобідський край» на деокуповані території та гуманітарні хаби. Зараз вона собі цього дозволити не може взагалі.
«Також ми були виконавцем в іншому проєкті за підтримки USAID: раз на місяць робили спецвипуски газети для деокупованих територій. Ми саме 24-го січня цього року видали останній номер. 24-те у нас в Україні тепер просто сакральне число, – звертає увагу пані Лариса і додає: – Ми сподівалися на продовження цього проєкту, але він тепер на паузі. Також ми дуже сподівалися, що відновиться «Медійна програма в Україні», яка дуже допомагала нашій редакції з самого початку повномасштабних військових дій».
Наразі колектив видання покладається на свої сили, каже його очільниця.
Яких заходів вживає редакція «Слобідського краю»
Передусім, каже Лариса Гнатченко, вона шукає можливості для того, щоб відновити надання газет для деокупованих територій.
«Тому що ми розуміємо, що це перш за все літні люди, які не є користувачами Інтернету», – наводить вона аргумент, суголосний до слів запорізького колеги.
Днями редакція подала заявку на грант в один із європейських фондів, також шукають проєкти антикризового реагування.
«На останній планірці обговорювали, що маємо тепер ще швидше розвивати наш комерційний напрямок, надавати більшої уваги розвитку соцмереж і нашого сайту», – зазначає Лариса Гнатченко.
Це вдається втілювати в межах проєкту, який реалізується за гроші європейських партнерів.
Директорка, головна редакторка ТОВ «Слобідський край», наголошує: «Ми не медіа, яке створювалося під грантову діяльність. Грантова діяльність – це частина нашої діяльності, це розширення наших можливостей».
Редакція планує самотужки продовжити роботу з громадами регіону, наскільки вистачить власного ресурсу. Його в медіа, на жаль, небагато, і на рекламі, як уже зазначалося вище, не заробиш.
«Ми зараз не можемо покрити повністю свої витрати. Друкована газета – це дуже коштовна річ. Що менший наклад, то дорожчий друк кожного екземпляра. Я також не бачу можливості скорочення колективу, тому що це суттєво вплине на якість нашого продукту. Тому ми пишемо проєкти, шукаємо гроші», – завершує Лариса Гнатченко.
Нагадаємо, «Вікно Відновлення» оприлюднило відкрите звернення на підтримку колег з медіа, громадських організацій та аналітичних центрів.
Ольга Стукало, «Вікно Відновлення»
