Жовна сива або дятел сивий [латиною Picus canus], якого зрідка можна побачити в нашій місцевості. – вид птахів роду Жовна, родини Дятлових. В Україні сивий дятел поширений у лісовій і лісостеповій смугах.
У дорослого самця голова і шия сірі; на лобі і спереду тім’я червона пляма; вуздечка чорна, а нижче – вузькі чорні «вуса»; спина і покривні пера крил оливково-зелені.
Доросла самка подібна до дорослого самця, але червона пляма на голові відсутня.
Тож, позує Юрію Батаєву – самець, із червоною алямою на лобі. Зйомка нашому місті, 15 січня.
Три роки тому сивий дятел залетів до мого подвір’я, на центральному проспекті міста. Фотосесія не була такою вдалою.
Та ось ще трохи інформації про цього красивого птаха.
Маса тіла 100-145 г, довжина тіла 25-26 см, розмах крил 38-40 см.
Гнізда влаштовує в дуплах, які видовбують спільно самець і самка в загниваючих стовбурах осики, дуба, берези, липи, сосни, ялини, вільхи або в засохлих деревах. Може займати і старі дупла, як свої, так і інших видів дятлів. Нерідко самець поряд із жилим дуплом будує дупло для ночівлі. Кладку птахи зазвичай розміщують на тонкій висилці з деревної трухи та щепок, які залишаються після будівництва дупла.
У кладці до десяти чисто-білих, блискучих яєць. Зазвичай трохи менше.
Відкладання яєць починається у деяких пар вже наприкінці квітня. Більшість пар залишають її у першій половині травня. Протягом року один виводок. Насиджування триває усього 17-18 діб. У ньому беруть участь обидва птахи, причому самець насиджує вночі…
Фото зі сторінки Юрія Батаєва у Facebook
