З 2 до 13 липня 2024 року група екологів-краєзнавців КЗ «Центр туризму» ЗОР (кер. Шелегеда В.І.) здійснила пішохідний екотур ІІІ ступеню складності Гірськими Карпатами (95 км).
Мета екотуру – знайомство з природними особливостями Карпатського біосферного заповідника в районі Свідовецького і Чорногорського хребтів, сходження на найвищі вершини Українських Карпат: гори Говерлу (2061 м), Петрос (2020 м) і Велику Близницю (1872 м), дослідження естетичної й природної цінності гірських ландшафтів, реєстрація рідкісних рослин і тварин Українських Карпат.
Розпочалася подорож з с. Чорна Тиса, неподалік від якого бере свій початок стрімка гірська річка з однойменною назвою Чорна Тиса. Долина р. Ч. Тиса є роздільною межею двох найвищих гірських масивів Українських Карпат – Свидовецького і Чорногорського.
Правобережна частина долини річки межує зі Свидовецьким хребтом, який в Україні вважають центром Європи. Хребет має вигляд опуклої на північний схід гірської дуги довжиною 25 км, що характеризується слабохвилястими лініями гір без великих перепадів між сідловинами і вершинами. Середня висота гребеневої лінії хребта становить 1735 м, найвища вершина — г. Близниця (1883 м). На північних узбіччях головного хребта поширені польодовикові котли (льодовикові кари), виповнені озерами — Апшинець, Догяска, Ворожеська, Драгобратське (Івор). Саме до них й була спрямована перша частина нашої подорожі.
Маршрут пролягав через смерекові і букові ліси, верхня межа яких тут проходить на висоті 1400 м. На луговинах і полонинах цієї ділянки ми зареєстрували рідкісну орхідею — Билинець довгорогий, а також рідкісного змія – мідянку звичайну. Вище простягаються просторі полонини з жерепом, на яких розвинене пастуше життя і гірські озера льодовикового походження. Впродовж двох днів тривалого підйому ми вийшли до оз. Ворожеська (1460 м н. р. м.), що складається з двох частин — верхнього озера, площею 0,7 га, завглибшки 4,5 м, і нижнього озера, у декілька разів меншого, завглибшки до 2 м.
За місцевою легендою назва озера походить від слова «Вороже». Але на нашу думку більше підходить слово «Заворожувати» — після тривалого переходу карпатським лісом перед вами відкривається різнотравно-ялівцева полонина з озерами, які буквально заворожують своєю красою.
Згідно літературних даних у цьому льодовиковому озері майже немає живності: трохи водоростей, з фауни найпоширеніші мікроскопічні ракоподібні, температура 10-15°. Ми ж зафіксували у верхньому озері червонокнижну амфібію — тритона карпатського – ендеміка Карпат. На ділянці мілководдя східно-північної частини озера довжиною близько 70 м було зареєстроване приблизно 28 особин цього рідкісного ендемічного виду. А на болотяній ділянці нижнього озера — рідкісну орхідею Зозульки серценосні.
Далі маршрут пролягав безпосередньо Свидовецьким хребтом зі сходженням на найвищу його вершину – г. Близницю (1883 м) і спуском до с. Кваси (на спуску дорогу нам переповзла гадюка звичайна).
Село Кваси розташоване також в долині р. Чорна Тиса, лівобережна частина якої межує з Чорногорським гірським масивом — це тридцятип’ятикілометровий хребет висотою біля 2000 м, що є найвищим хребтом Українських Карпат. Саме по цій території проходять найскладніші категорійні маршрути.
Після дводенного підйому група здійснила сходження на г. Петрос (2020 м), а потім на найвищу вершину Українських Карпат – г. Говерлу (2061 м). Гори прийняли нашу групу: увесь час подорожі нас супроводжувала тепла сонячна погода, що дало змогу в повному обсязі помилуватися Українськими Карпатами.
Чорногорський хребет крім гарної погоди і прекрасних ландшафтів подарував мандрівникам ціли схили квітучого рододендрону (ця рослина зазвичай закінчує цвітіння у червні), тихий плес озера Несамовитого – найвищого гірського озера Карпат (1750 м). Закінчилася подорож в районі т/б «Заросляк», неподалік від якої знаходиться смт Ворохта – кінцевий пункт подорожі, де юні туристи покуштували мадярський бограч та інші місцеві кулінарні страви.
«Ця ділянка Гірських Карпат стала відкриттям для нашої групи і, сподіваємося, пройдений нами маршрут зацікавить туристсько-краєзнавчий актив Запорізького краю й України», – йдеться у повідомленні «Центру туризму».
