Повномасштабна війна боляче вдарила по освітніх закладах прифронтових територій, особливо мистецького спрямування. Культура грає чільну роль у суспільстві, але цитаделей виховання її творців у нас і в мирний час чомусь було небагато. А через близькість до територій бойових дій чимало фахівців та студентів змушені були виїхати у більш безпечні місця. Тож контингенту, як кажуть держслужбовці, поменшало. Результати вступної кампанії не особливо тішать. Освітній процес фактично відбувається у дистанційній формі. Навчальні плани складно виконувати, бо по деяких дисциплінах банально не вистачає студентів.
У подібній ситуації опинився і КЗ “Запорізький фаховий музичний коледж імені Платона Майбороди” Запорізької обласної ради. Проте у цьому навчально-мистецькому центрі невтомно шукають вихід з труднощів, і це непогано вдається.
Продовження навчання музикантів — виклик ворогу
По-перше, тут за майже два роки великої війни не розгубили студентів-старшокурсників навіть за кордоном. Зокрема, минулого навчального року близько десяти молодих музикантів не брали “перерву на війну” й успішно закінчили навчання. На випускному вечорі у коледжі в червні 2023-го звучали записи результатів їхньої напруженої роботи.
Але що робити з молоддю, яка тільки долучається до великого шляху опанування музичним мистецтвом? Про те, які ноу-хау винайшли у музичному коледжі, розповів директор Запорізького фахового музичного коледжу імені Платона Майбороди, заслужений працівник культури України Сергій Пелюк на прес-конференції у Запорізькому Центрі журналістської солідарності.
“І у прифронтовому місті треба продовжувати об’єднуватися і працювати. Це виклик ворогам і наш посильний внесок у майбутню перемогу, — вважає Сергій Олександрович. — Ми зараз працюємо за змішаною формою навчання: загальноосвітні та теоретичні дисципліни викладаються дистанційно, а фахові, професійні — в очному режимі. Я прихильник такого формату, бо навчити співати чи грати по телефону неможливо, це профанація”.
Інструментарій музиканта не виникне з порожнечі
Пан Сергій має рацію: виконавчий апарат музиканта — не лише пальці чи губи, а весь психофізичний інструментарій. Який учень набуває і тренує не лише тихо сам із собою, а й через відвідування концертів, слухання живої музики, спостереження за манерою гри професійних виконавців і — чи не найголовніше — спілкування з педагогом. Викладачі запорізького музичного коледжу не шкодують часу і по кілька годин на день спілкуються зі студентами один-на один — не всі батьки можуть собі таке дозволити.
“Навчаючи мистецтву, ми вкладаємо у наших дітей (їх так з любов’ю у коледжі називають, хоча вік студентів 15-19 років — авт.) душу, світогляд, починаючи від етичних засад і завершуючи іноді дрес-кодом. Стосунки стають майже родинними, і після навчання ми з випускниками залишаємося друзями й однодумцями”, — каже пан Пелюк.
Не менш важливе і навчальне очне спілкування з колегами. Візьмімо, наприклад, хор чи оркестровий клас: виконавці мають чути один одного, миттєво реагувати на диригента. Коли хтось каже, що можна зробити окремі записи і потім усе змонтувати, — той не розуміє головного: подібний підхід означає демонстрацію високих технічних можливостей, але не мистецтво.
Студентський ансамбль Misteria Nova — сміливий експеримент у відповідь на труднощі
До великої війни до Запорізького фахового музичного коледжу вступали абітурієнти не тільки з нашої області, а й із Генічеська (Херсонська область), Марганця (Дніпропетровська область), інших південно-східних українських міст. Цього начального року серед вступників були самі запоріжці. І на жаль, після серйозних прильотів виїзд до більш безпечних місць продовжувався.
Через це не вистачає студентів для оркестру народних інструментів і камерного оркестру. А оркестровий клас, згідно з навчальними планами, — святая святих з першого курсу по четвертий. Що робити?
У Сергія Пелюка виникла ідея створити експериментальний колектив зі студентів різних курсів та різних інструментальних груп. Так і почалося становлення ансамблю з 12 музикантів:
- чотири скрипки,
- чотири баяна,
- рояль,
- бас-гітара
- та ударні.
Новий колектив отримав ім’я Misteria Nova.
Назва виникла не спонтанно. Квінтет викладачів коледжу Misteria, заснований Сергієм Пелюком у 2005 році, мав шалений успіх на багатьох концертних і театральних майданчиках України і за кордоном. Зараз квінтет не може виступати через відсутність двох його членів у Запоріжжі. Але славу не сховаєш). І студенти запропонували Сергію Олександровичу назвати власний ансамбль Misteria Nova.
“Дещо нагадує “Таврія Нова”, – посміхається пан Сергій. — Але вони так захотіли, тож нехай так і буде”.
Новація цікава не лише за формою, але й за змістом. Бо ансамбль відрізняється від оркестру не лише кількістю виконавців (грубо кажучи, оркестр великий, ансамбль маленький), а й рівнем професійної взаємодії. В оркестрі групи виконавців підкоряються волі диригента, який, власне, і є автором прочитання музичного твору. А в ансамблі музиканти висловлюють спільну думку і водночас кожен є Солістом.
Чому дебют солістів вийшов американським)))
Коли Сергій Пелюк замислився над підбором репертуару для студентського ансамблю, то вийшло, як у приказці “на мисливця й звір виходить”. Пан Сергій отримав листа від “Американського дому” (підрозділ Посольства США в Україні), у якому висловлювалася надія бачити в українських мистецьких навчальних закладах програми, які б “сприяли формуванню взаєморозуміння між двома народами шляхом занурення у культуру і повсякденне життя Сполучених Штатів Америки”. Чому б і ні?
Сергій Олександрович зупинився на творчості відомого композитора і диригента Лероя Андерсона, у доробку якого є твори як класичного, так і джазового спрямування, ще й з превеликим гумором. Увесь вересень Сергій Пелюк робив переклади оркестрових партитур для ансамблю, потім пішов репетиційний період, і в підсумку у дебютний “оберемок” Misteria Nova увійшли вісім творів Лероя Андерсона, серед яких є промовисті назви “Синкопований годинник”, “Вальсуючий кіт”, “Балет для наждачного паперу” і “Концерт для друкованої машинки”.
Робота над такими інтригуючими творами викликала величезний ентузіазм у молодих музикантів. Які власноруч виготовили оригінальні “інструменти“ з наждачки і відшукали стару друкарську машинку з напрочуд музикальним “голосом”. Зрозуміло, що ці веселощі були приємним бонусом до наполегливого засвоєння непростих для виконання творів, а також до набуття навичок музичного спілкування студентів між собою за… відсутності диригента. Нагадаємо, в ансамблі кожен — Соліст! А Сергій Пелюк каже, що в якийсь момент на репетиції відчув себе зайвим і скромно відійшов набік, тобто спустився зі сцени до глядацької зали))).
Прем’єра студентського ансамбля Misteria Nova відбулася на початку грудня під овації глядачів. Бог і ЗСУ послали тишу, хоча виконавці й гості були готові до перерви на випадок тривоги. Щирими оплесками нагородили молодих музикантів і журналісти, коли почули і побачили на ноутбуці фрагменти запису прем’єрного концерту. Сергій же Пелюк стримано прокоментував: “Їх не соромно слухати”.
Попереду в ансамбля Misteria Nova багато роботи і випробувань. Та ми віримо, що творча винахідливість, наполегливість, працелюбність і воля до перемоги допоможуть студентам і викладачам Запорізького фахового музичного коледжа імені Платона Майбороди успішно здолати усі труднощі. І у гостинних стінах коледжу навчатимуться сотні майбутніх музикантів, а може, й більше – у тому числі, фахівців інших галузей культури.
Хай щастить!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки та зі сторінки у соцмережах Сергія Пелюка
ДОВІДКОВО
До складу ансамбля Misteria Nova зараз входять: Костянтин Івасенко, Анастасія Підварська, Софія Фадіна, Катерина Моногошева (усі — скрипка), Павло Макєєв (баян), Герман Матвєєв і Іван Василенко (обидва — акордеон), Артем Щербинка (баян-бас), Ася Свістунова (рояль), Михайло Косарєв (гітара-бас), Олена Безродна і Любов Хіхлова (обидві — ударні інструменти).
