Вийшов матеріал у німецькому виданні про проблеми та перспективи шо вимальовуються через рік після знищення Каховської ГЕС та однойменного водосховища. Важливим є просування різних підходів щодо подальшого розвитку цієї території не тільки в Україні, але і для закордонної аудиторії.
Матеріал, підготовлений українськими, у тім числі й запорізькими спеціалістами, доступний за посиланням https://taz.de/1-Jahr-nach-Bruch-des-Kochowka-Staudamms
Коли російська атака зруйнувала українську дамбу, багато хто боявся екологічної катастрофи. Що сталося далі? Михайло Муленко з заповідника «Хортиця» вважає, що на звільненому місці розвинулася нова екосистема з функціонуючою дикою природою.
За рік утворилася зелена зона з вербами та тополями. Попри всі побоювання, вони пережили зиму, досі ростуть – і тепер місцевість «теж цікава для тваринного світу», каже Муленко. Молодим гіллям прийшли поживитися олені та косулі.
З ним погоджується його київський колега Ганна Куземко. На їхню думку, нова зелена зона з’явилася завдяки двом факторам: після вибуху насіння потрапило на багатий поживними речовинами ґрунт, де до будівництва водосховища вже були прибережні ліси. Природа не забудькувата і розумніша за людей, каже вона.
Наслідки для людини оцінити набагато важче, ніж для природи, яка просто знаходить свій шлях.
Олексій Василюк спостерігає, як розвивається мікроклімат. Із закінченням будівництва дамби вологість у сусідніх містах, таких як Енергодар, також знизилася, а це означає, що загальна якість повітря та води навіть покращилася. Троє екологів переконані, що енергію, яку постачає гідроелектростанція зруйнованої дамби, також можна замінити сонячною.
Проте вченим зрозуміло: наслідки для людини оцінити набагато складніше, ніж для природи, яка просто знаходить свій шлях. Неможливо сказати, які території, постраждалі від повені, можна заселити та знову зробити придатними для використання в сільському господарстві без інтенсивного хімічного дослідження ґрунту.
Що має бути далі? Анна Куземко і Олексій Василюк не хочуть нової дамби, Муленко міг погодитися лише на значно меншу дамбу. Куземко вказує на прийнятий ЄС закон про відновлення природи, який також ставить за мету повернути 25 тисяч кілометрів річок у природні русла та заплави. Тепер Україна має можливість долучитися до цих зусиль, відновивши природне русло Дніпра.
А економічні інтереси? Втрата водосховища здається екологам менш драматичною, ніж вони спочатку припускали. Це також пов’язано зі змінами, спричиненими війною: території, які раніше використовувалися для сільського господарства, або оскаржуються, або заміновані, тому зрошувати їх немає необхідності. Розрахунки потреб у питній та технічній воді також базуються на цифрах до російського вторгнення, каже Куземко. Проте наразі тут точаться бої, більшість мешканців втекла, а промислові підприємства знищені росіянами.
Муленко, Куземко та Василюк знають, що вплинути на рішення уряду про будівництво нового водосховища важко. Тому, каже Муленко, важливо переконати інвесторів в екологічності рішення. Але поки ця територія контролюється Росією, про реалізацію будь-яких планів не може бути й мови.
За матеріалами відкритих Інтернет-джерел
Фото та переклад Інеси АТАМАНЧУК
