На сцену Запорізького академічного обласного театру юного глядача повернулася вистава «Загадкове нічне вбивство собаки».
Психологічний трилер, створений в 2019 році у Театрі молоді за бестселером нашого сучасника, британського драматурга Саймона Стівенса [він ще й професор сценарної майстерності], наповнений постійною внутрішньою роботою не тільки режисера-постановника Геннадія Фортуса та акторів, а й глядача.
Та нинішня робота стала ще складнішим викликом. Роль головного героя – 13-річного аутиста Крістофера – виконав на прем’єрі 13-річний Максим Бровченко, який має такий самий діагноз.
Характер хлопця, відомого не тільки в рідних Бердянську та Запоріжжі, а й в Україні – як художник Космо Макс, добре відчувся в новій для нього театральній роботі.
Підтримку Маким мав впродовж чи не піврічної підготовки до події – і від акторів, що працюють разом, і від фахових спеціалістів. Допомагали, коригували роботу консул «Аутизм Європа», засновниця БФ «Дитина з майбутнього» Інна Сергієнко, голова ГО «Аутизм. Свідоме батьківство» Наталія Острогляд, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри спеціальної освіти Хортицької національної академії Маргарита Дергач.
Поруч була мама Оксана Бровченко. І жінка, яку Максим називає «космічною мамою» – Юлія Баришева, начальниця відділу звʼязків із ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС України у Запорізькій області. Саме пані Юлія звернула увагу на талановитого хлопця, коли вони з мамою опинилися в Запоріжжі, тікаючи від окупації Бердянська.
Жінки обнялися на прес-зустрічі, яка передувала виставі – їх об’єднала доля дитини, якій вони віддані обидві…
Ще один щемний момент неможливо побачити навіть уважному глядачеві. Це міцне стискання рук, яке актори Театру молоді, як ритуал, роблять, ставши у коло за лаштунками, перед кожною виставою. То заради цього пішов із зустрічі трохи раніше головний режисер Геннадій Фортус.
…І відлуння цього попереднього рукостискання ми побачили по завершенні більш ніж двогодинної емоційної роботи акторів на сцені.
А потім ті, хто хотів поділитися думками після вистави, стали свідками дотепної та навіть веселої розмови двох Крістоферів – Макса та Віктора Солдатова.
Посміхнулися ми, коли на запитання про найлегший момент у виставі, Макс відповів: “Коли отримуєш квіти”…
Віктор же розповів, як він вчився у товриша розумінню, яка вона – людина з аутизмом. “Це люди, здатні до суперконцентрації, геніальні люди. Навіть ці нав’язливі рухи не випадкові, так позбавляються від негативної енергії… І, знаєте, у них не буває інфарктів!”
Макс дивився на друга з посмішкою. Та мав для нього ще один сюрприз, який подала йому мама. Своєму колезі він подарував картину з експозиції у фоє театру…
Наступна вистава, яка потребує високої концентрації й акторів, і глядача, – «Загадкове нічне вбивство собаки» – 19 квітня о 16.00.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
