У Запорізькому обласному художньому музеї демонструється цікава виставка під назвою “Маскувальний Арт”. На ній представлені яскраві, сонцесяйні картини, виготовлені майстринями маскувальних сіток з волонтерського центру “Під парасолькою”.
Символічно, що виставка демонструється водночас з експозицією “Штрихкод на ДВЕРЯХ часу” військового художника Володимира Безрукого. Що зайвий раз підкреслює єдність фронту і тилу, а також непереборну жагу українського народу до творчості.
А другим відчуттям було здивування: “Я ніколи не думала, що з такої невиразної, утилітарної речі можна зробити такі гарні витвори. Це справді мистецтво. І я щаслива, що мені спало на думку виставити ці картини саме тут. До музею приходять люди, які розуміються на мистецтві, і я впевнена, що вони вас оцінять”.
«Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…»
Якщо хтось не в темі, скажу з власного манюсінького досвіду: плетіння сіток — процес одноманітний і досить виснажливий. Займатися ним майже щоденно, як це роблять багато членкинь волонтерського центру “Під парасолькою” з 2014 року, — неабияке навантаження.
З початку повномасштабного вторгнення кількість охочих долучитися до цієї роботи збільшилася, але потреба у маскувальних сітках зросла в десятки разів. Так само як необхідність виготовляти їх швидко, дотримуючись вимог до якості. Готова сітка-невидимка не повинна губити по кущах свої елементи, має бути достатньо легка і… дещо пістрява. У природі немає одноманітності, тож якщо заплести основу клаптиками одного кольору, це вже буде не маскування, а демаскування.
Швидкості роботи, а також міцності та легкості готового “продукту” посприяла унікальна технологія, розроблена громадською діячкою Катериною Вініченко — донькою засновниці волонтерського центру “Під парасолькою”, знаної запорізької гідеси Валентини Вініченко. А от досягнення вершин непомітності стало справою смаку фактично усіх плетільниць.
Чи знайде себе розвідник посеред квітів?
За кілька місяців безперервного в’язання у винятково зелено-охристо-коричневих кольорах майстриням захотілося свята. І тут надійшов День Вишиванки. “Хочемо вишиванку!” — сказали дівчата. І зробили собі такий подарунок.
Ідею наступної роботи для душі подарувала чотирирічна дівчинка Кіра, яка намалювала на аркушику “Розвідники у квітах”. Малюночок надіслали хлопцям, а майстрині створили справжній шедевр, однойменне полотно розміром п’ять на 1,7 метра. “Дуже швидко плели, бо кожен захотів хоч одну стрічечку вив’язати, — посміхається Валентна Вініченко. — Ми її дуже любимо. І хлопці-розвідники люблять. Коли вони приїжджають за готовими сітками, ми кажемо: “Віддамо сіточку, коли ви на оцій картині себе побачите”. Хлопці шукають-шукають, і не знаходять))). Дуже їм такі жарти подобаються”.
А до наступного державного свята Валентині Степанівні захотілося і самій сплести картину. Над “Дубами України” вона працювала п’ять ночей, вив’язала окремі частини, а потім за допомогою колеги Тетяни Листопад за два дні сплела центральну частину. Робота вийшла розміром 6,5 на 3,5 метра — гарна, яскрава і дуже енергетична. “Нам дуже хотілося, щоб кольори нашого прапору були на нашій картині. І, звичайно, дуби, калина, мальви — це ж наше все!”
Коли пішов другий рік війни, ворог міцно закопався у нашу землю. Як усі ми, волонтерки відчували лють до зайд. І невтомно плели маскувальні сітки з пікселю. Який бійці іще називають “Розлюченою вишиванкою”. Тож нехай і картина така буде! І створили — вже на честь другого воєнного Дня Вишиванки. Та таку, що за неї гроші чималі пропонували.
Ось так і вийшло: кожне свято майстрині відзначають по-своєму — картиною-сіточкою.
«Зробіть укриття для 10 тисяч танків чи БТРів – тоді про «примхи» поговоримо»
Хтось скаже: навіщо волонтерки витрачають час на витребеньки? Адже замість них можна ще захисних сіток наробити.
“Знаєте, що я кажу таким порадникам? — запитує Валентина Степанівна. — Приходьте до нас і працюйте. Як тільки ви півмільйона квадратних метрів сіток ля укриття орієнтовно 10 тисяч танків чи БТРів зробите, як ми це зробили з 2014 року, — ось тоді я з вами поговорю. Це по-перше.
По-друге, картини і хлопцям подобаються, і нам настрій піднімають. Після кожної такої картини ми удвічі швидше працюємо.
І, до речі, за принципами дерев на картинах ми тепер і деякі маскувальні сітки плетемо. Днями такий “ліс” вив’язали, що хлопці казали: командир їхав — і не помітив”.
Членкині волонтерського центру “Під парасолькою” порадували перших відвідувачів виставки “Маскувальний Арт” ще й дефіле у маскувальних сітках, сплетених для захисників на усі пори року. Вони дуже вдячні художньому музею за гостинність, а пані Інзі Янкович — за те, як майстерно вона побудувала експозицію. Вхопили, у якому форматі треба робити картини, і вже міркують над майбутніми триптихами про Хортицю і не тільки). А пані Інга зізналася: “На дефіле я одразу уявила, які можна з цих сіток зробити криноліни, парасольки, капелюхи… Тож, думаю, попереду в нас буде розвиток цього Арту”.
Наостанок додамо, що майстрині волонтерського центру “Під парасолькою” щедро діляться своїм умінням з іншими і регулярно проводять майстер-класи. До речі, на майстер-класі у краєзнавчому музеї археологиня Зоя Попандопуло встановила, що унікальна технологія плетіння “за почерком” дуже нагадує геометричні меандри, які вважають найстародавнішим символічним зображенням природних стихій. Ось так!
Долучитись до шляхетного товариства “Під парасолькою” можна, знайшовши його на Фейсбуці.
Завітайте на “Маскувальний Арт”! Отримаєте справжнє задоволення від небуденного мистецтва.
Художній музей працює по п’ятницях, суботах і неділях з 10.00 до 16.00.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
