Гостра реакція на стрес (ГРС) – тимчасовий розлад, який розвивається в людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес і зазвичай стихає через кілька годин або днів
Це те, що переживає людина, коли поруч трапився приліт. Вона спала у себе вдома, а поруч вибухнула ракета. Все це ГРС.
Що робити, якщо поруч з вами людина в стресі? – розповідає клінічний психолог
По-перше, просто будьте поруч, скільки потрібно. Перебування в теплому і турботливому контакті – це вже дуже і дуже велика підтримка.
Основні правила комунікації у гострий період:
Комунікація з людиною в гострий період стресової реакції (наприклад, одразу після травматичної події або під час панічної атаки) має бути особливо обережною та підтримувальною.
Гостра реакція на стрес продовжується від кількох хвилин до 48 годин, в залежності від людини. Людина може поводитись незрозуміло або неадекватно.
Ось ключові принципи спілкування в такій ситуації:
1. Забезпечити безпеку – фізичну та емоційну. Скажи спокійно: “Ти в безпеці. Я поруч”.
Забрати людину з небезпечного або шумного середовища, якщо можливо. Тане торкатися без дозволу – це може викликати ще більшу реакцію.
2. Бути спокійним і простим.
Говорити повільно, м’яко, короткими фразами.
Не нав’язуватися, не ставити багато запитань.
3. Сконцентрувати увагу на «тут і тепер” (заземлення).
Допомогти людині повернутися в реальність: потримати в руках щось (пляшка з водою, камінець, тканина). Запропонувати подихати разом – повільний вдих на 4, видих на 6.
4. Не тиснути і не змушувати говорити. Людина може бути в шоці, замороженому стані або мати флешбеки.
Не питати: “Що сталося? Чому ти плачеш?”
Краще сказати: “Якщо захочеш – я вислухаю. Якщо ні – просто посиджу з тобою”.
5. Нагадувати про контроль.
Стрес позбавляє відчуття контролю, тому:
“Ти сам/сама вирішуєш, коли і про що говорити”.
“Ми можемо вийти звідси, якщо хочеш”.
“Ти не зобов’язаний(а) нічого пояснювати”.
6. Після стабілізації – м’яко запропонувати підтримку.
Наприклад: “Може, ми подивимось, з ким можна поговорити – лікар, психолог? Я можу допомогти”.
Але не змушувати і не говорити “тобі треба лікуватися”, бо це може знецінити досвід людини.
Кілька корисних порад:
1. Пам’ятати і розуміти, що в цьому періоді людина дуже навіювана і кожне
наше слово може викликати реакцію, як миттєву, так і відстрочену.
2. Використовуємо принцип «Приєднання і ведення»: якщо постраждалий
сидить, то особа, що надає допомогу, теж сидить, якщо людина, що
переживає травматичну подію, знаходиться в русі – активна психомоторна
реакція, то фахівець приєднуючись, також знаходиться в русі, поступово
сповільнюючи темп.
3. Фахівець є активною силою, яка повертає постраждалого в «тут і зараз»
4. Фрази-інтервенції, що вимовляються фахівцем, повинні бути чіткими,
короткими, впевненими і нести посил: «Я з Вами, Ви не один…Я можу Вам
допомогти»
5. Обов’язково представитися: «Я.. (ім’я) … фахівець з надання допомоги в
кризових ситуаціях … Волонтер організації … Я знаю як надавати допомогу
в подібних ситуаціях».
6. Сфокусувати постраждалого насамперед на фізичних відчуттях.
Наприклад: взяти його за руку і попросити потиснути вашу руку. Тим самим
фахівець сприяє поверненню контролю постраждалому і активізує здатність
до відчуття свого тіла.
7. Для встановлення ефективнішого контакту, використовуйте техніку «3
Так»: Задайте послідовно три простих питання, що відносяться до фактів,
на які постраждалий з великою часткою ймовірності дасть чітку відповідь.
Наприклад: Ми стоїмо на вулиці? На мені куртка зеленого кольору? І т. п.
8. По можливості зверніться з питанням, що передбачає вибір, або
проханням, яке постраждалий у змозі виконати. Наприклад: налити в
склянку води для себе, вибрати що він хоче пити – чай або каву, розповісти
куди він піде, як тільки відчує себе краще.
9. Уникайте конфронтації, підтримуйте будь-які позитивні зміни в поведінці
постраждалого, заохочуючи словами і жестами.
10. Закінчуючи первинну інтервенцію, зосередьтеся на досвіді людини в
подоланні стресових ситуацій. Зверніться до її досвіду – як у минулому вона
долала стреси, що саме допомагало їй впоратися.
11. Психоедукація. Забезпечити постраждалого інформацією про можливі
стани після травматичної події, місцях і телефонах фахівців, до яких він
може звернутися в разі потреби.
В пості використані матеріали особистої практики, Ізраїльської Коаліції по роботі з травмою і навчального курсу з інституту Open Doors (Міжнародний Інститут Післядипломної Освіти).
