Представники запорізьких громадських організацій, зокрема БФ «Меморі86» та Михайлівської громади нашої області, які знайомі по гуманітарній роботі, побували в Одесі, на всеукраїнському форумі «Культура взаємодій: виклики, ресурси, перспективи», організованому ГО «Десяте квітня». Захід організовано ГО «Десяте квітня» за підтримки UNHCR Ukraine — Aгентство ООН у справах біженців в Україні та у співпраці з Одеським обласним центром зайнятості.Поїздка стала можливістю познайомитися з великим колом однодумців.
Масштабування козацької культури: Запоріжжя, Львів, Одеса
Подія зібрала представників громадського сектору, медіа, творчих ініціатив з дев’яти областей України, аби разом подумати: що ми можемо зробити для нашої взаємодії, зміцнення спільнот та розвинення культури.
“Коли ми взаємодіємо, ми відкриваємо для себе речі, котрі нас обʼєднують”, – слова Інни Пономаренко, кандидатки філологічних наук, керівниці напрямку з координації мережі розмовно-інтеграційних клубів «РІКА», стали компасом форуму.
Ольга Ткаченко, член ради правління і заступниця президентки ГО «Десяте квітня», вітаючи гостей, сказала: “Культура супроводжує нас від народження. Це те, що закладають нам батьки, це те, що ми передаємо нашим дітям…” Й навела приклад спорідненості культур, про яке й мова на заході. Перед початком форуму учасники від «Ісламського культурного центру «АльМасар», які живуть нині в Одесі, розглядали кобзу, колісну ліру та бандуру, коментуючи знайомі з дитинства форми в старовинних козацьких інструментах.
І для нас найсильнішим першим враженням стало музичне! Бо інструменти, представлені майстрами Львівської та Одеської кобзарських майстерень були не тільки експонатами, а й прозвучали в програмі. І ми, гості з традиційно козацького придніпровського регіону, отримали приклад розвитку музичної козацької традиції на Одещині та Львівщині. А серед майстрів, які професійно відтворюють форми інструментів в Одесі та запрошують до співпраці бажаючих, виявився Микола Синяк [маємо співпадіння у краєзнавчому дослідженні на території Запорізької області, цей козацький рід мешкав у Чернігівці].
“Одеська кобзарська майстерня відновлена на базі майстерні музичних інструментів The crossroads – musical instrument workshop. А crossroads – це перехрестя. Це місце перетину багатьох культур”, – сказав, перед тим як зіграти на власноруч відтворених інструментах Микола Синяк.
Одеська козацька майстерня займається виготовленням традиційних інструментів. Ця робота – пряме передання козацької культури, козацьких пісень. “Це й можливість кожному, у кого є сердечне бажання, прийти до нас та виговити кобзу, колісну ліру, бандуру для себе – як і було в козацькій традиції”, – сказав Микола Синяк.
До речі, маємо приклад такої передачі досвіду у Запоріжжі: художник Григорій Соколенко, маючи козацьке походження, отримав досвід виготовлення бандури від старшого майстра, відомого художника-архітектора, бандуриста Григорія Ткаченка, останнього представника так званої «слобожанської» традиції рецитацій під акомпанемент старосвітської діатонічної бандури.
Презентації інструментів та козацьких дум розкривали спільне історичне підгрунтя, зачаровувало. “Музика – це тільки канва, якою ми вишиваємо, тчемо…” – сказав Тарас Дороцький, історик, етнограф, лірник-бандурист, представник Львівської кобзарської майстерні.
Музичний фон події став основою єднання спільноти, для «вишивки» її яскравими справами та мріями. Бо музична просвіта тривала не тільки на сцені. Живемо в такій самій «бусурманській» реальності, як і наші козацькі предки.
Тож, послухати бандуру мали й в укритті – у день фестивалю відбулися обстріли російськими військами портової інфраструктури Одеси. Загинула одна людина, декілька отримали поранення…
Тож, коли братчик Дмитро заспівав Думу про Марусю Богуславку, кожен поруч, в укритті, притулившись один до одного на лаві, мав думку про свою реальність: у когось, рятуючись, подалися за кордон діти й онуки, у когось рідний воює, хтось зазнав втрати…
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі…
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!..
Чим краще ми знаємо, хто ми є, тим більше матимемо сили. Бо історія – це не опис території, це про життя народу.
Три панелі можливостей розвитку: фестивалі, медіа, бібліотеки, мовні курси, збирання фольклору, видавнича справа…
Досвід реалізації різноманітних проєктів, які базуються на українській автентиці та мають сучасний розвиток на Миколаївщині, Одещині, Харківщині, Херсонщині став предметом презентації та подальшого обговорення.
Кожна презентація надихала аналізувати власні можливості, шукати ідей співпраці, бажання представляти своє.
Під час першої панелі прозвучало запрошення на фестиваль «Чорноморський степ». Триденний цьогрічний захід має досвід та традиційне планування: запрошуються й майстри, й музиканти.
“Головні партнери «Чорноморського степу» – учасники, які презентують культурні здобутки”, – сказав, презентуючи подію, В’ячеслав Бондар, член ради правління «Десяте квітня». Маємо щире бажання долучитися.
Яскравими були розповідь Сергія Пономаренко, модератора розмовного клубу «РІКА» в Миколаєві. Робота мовленнєвих курсів та діяльність проєкту «Ї, тут говорять українською» триває у Запоріжжі зусиллями таких самих яскравих людей.
Бібліотечна справа та популяризація української літератури має багато нових ракурсів в сучасних бібліотеках Запоріжжя. Ми відчули себе в тренді процесу, слухаючи панельні виступи журналістки Альони Мовчан, очільниці ІГ «Поетична шафа», Олени Кваші, продюсерки південного хабу Суспільного та «Суспільного Одеса».
Тому вже під час третьої панелі «Діяльність громадських об’єднань – перспективи культури» ми стали конспектувати думки щодо наших запорізьких можливостей.
Зокрема – які ідеї можемо розвинути у власній гуманітарній діяльності? Кому із друзів варто запропонувати участь у фестивалі «Чорноморський степ»? Як спланувати своє життя, щоб потрапити на цю одеську подію у вересні?
“Якщо у вас є потужна ідея, ви зможете гори звернути”, – сказала у своїй промові Світлана Буланова, співзасновниця етно-лабораторії «Баба Єлька», розповідаючи про багатовекторну роботу своєї спільноти.
Раді були зробити пані Світлані подарунок – книжку, народжену у співпраці одеської письменниці з новокаховським корінням Олександри Пономаренко, київської художниці Mary Kovalenko та запорізького видавця Віктора Текуча. Отримали від пані Світлани збірку чудових колискових… Добре, що є кого заколисувати поруч, є кого ростити.
А наші колеги з Михайлівської громади радо приєдналися до пісенно-танцювальної презентації культурних здобутків Кропивниччини від ГО «Баба Єлька» та Слобожанщини від етнофолькурту «ЯРИ», які своїм прикладом показали, як оживає культура там, де є любов до неї.
“Музиканти змусили нас усіх не стояти на місці, посміхатися, танцювати та підспівувати разом українські пісні”, – пишуть у соцмережах учасники форуму, які були не в змозі покинути музичне коло.
Враження та отримана під час зустрічей енергія підтримує бажання творчого осмислення минулого та сучасності.
Вдячні можливості бути разом.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та надані ГО «Десяте квітня»
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
