Воно було затверджене лише у 2021 році.
Історія свята
Перше публічне виконання пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку.
Саму тому ця дата вибрана як День Державного Гімну.
На платівку гімн вперше був записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.
У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР . Зокрема, 17 червня 1917 року американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:
15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України.
А лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України».
Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».
Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».
Гімн – символ українською незалежності, свободи, волелюбності, незламності, віри та надії.
Сьогодні він, як Прапор і Герб, об’єднує українців у боротьбі з російським агресором і його впізнають і шанують в усьому світі.
https://zn.ua/ukr/UKRAINE/den-derzhavnoho-himnu-ukrajini-istorija-svjata.html
