26 січня в Запоріжжі відбувся… театральний фестиваль.
Дитячий! Наживо!
Либонь Бог уберіг – за весь час не пролунала жодна повітряна тривога.
Та якби штучні супутники Землі уміли відстежувати не виверження вулканів, а емоцій, то вони точно зареєстрували би в Запоріжжі — на вулиці Козачій, 7-а — потужний викид позитивної енергії.
Фестиваль відбувся під егідою творчого проєкту «Тріумф-fest», але де-факто це було свято одного колективу – Запорізького дитячого театру «Свія».
Того дня члени журі на чолі із заслуженою діячкою мистецтв України Надією Петренко подивилися вісім вистав «Свії» тривалістю від 25 хвилин до години. Думаєте, що для одного театру це багато? Та в репертуарі «Свії» близько 50 постановок… І це трупа, де грають виключно діти!
«Нашому театру сім років», — говорить його беззмінний художній керівник і надпотужний творчий «двигун» Світлана Ємець. Дійсно, сім років тому відбулася перша прем’єра «Свії». Але театральна студія на чолі зі Світланою та її чоловіком Андрієм виникла ще у 2005-му. Зі студії виріс театр, який тепер постійно «зриває лаври» по всій Україні.
А ще його добре знають у Польщі. Йому аплодували в Берліні. Його бачили навіть у Парижі… І, до речі, на початку повномасштабної війни він раніше за всі професійні трупи Запоріжжя – у квітні 2022 року – відновив показ вистав.
За словами Світлани Ємець, цього разу на фестиваль винесли вісім свіжих постановок, котрі потребують в обкатці, щоб потім можна було вивезти їх на гастролі. Юні митці продемонстрували не тільки акторські дарування та (що іще важливіше) результати копіткої акторської праці. Вони проявили себе і в інших театральних професіях.
Лірична комедія «Новий рік у подарунок» — за мотивами п’єси, що написала вихованка «Свії», юна драматургиня Ксюша Кордик. А дві постановки (обидві за мотивами оповідань Марини і Сергія Дяченків) здійснили юні режисерки: Поліна Новікова і Вікторія Кондратова. Журі оцінило вигадливість Вікторії, присудивши їй приз за кращу режисуру. Натомість Поліну Новікову, Софію Дяченко і Єву Кайдашеву визнали кращими акторками фестивалю. А Тетяну Бондаренко нагородили за кращу роль другого плану (між іншим, таких ролей у неї було кілька).
Дитячий театр «Свія» не уникає актуальних «недитячих» тем. Кращою виставою соціального спрямування журі визнало драму «Якось у Морському». В ній ідеться про школу для «морських дітей», куди потрапляють «гірська» і «польова» дівчинки та «лісний» хлопець. Для місцевих ровесників вони – «чужинці». Їх відверто зневажають, цькують. А хлопчина Боровичок (цю роботу Богдана Сокола визнали кращою чоловічою роллю) навіть стає мішенню наклепу. Але трапляється нещастя – і вже «морські діти» опиняються біженцями у чужих краях…
Гран-Прі фестивалю отримала трагічна історія «Нас (не) кинули».
На афіші привертає увагу попередження: «У виставі використано звуки вибухів». Бо – війна. Бо – люди пішли, нашвидку зібравши речі, а тварини: кішка Марго, пес Брауні, папужка По, золотий риб Зигмунд і домашній щур Стьопа — залишились у квартирі самі. Що на них чекає? І що чекає на людей, котрі не схотіли (чи не змогли) забрати домашніх улюбленців? І що чекає на місто, де гуркотять вибухи?..
Цікаво, що серед восьми вистав дитячого фестивалю одна усе ж була дорослою.
Адже бажання грати у природі людини. «Свія» нікому не відмовляє у цьому прагненні. У виставі «Очікування» за «Звірячими історіями» відомого американського драматурга Дона Нігро беруть участь три запоріжанки: Катерина Костян, Оксана Живарьова і Катерина Бєлоус.
Хоча в акторському змаганні, на мій погляд, усе-таки перемогли діти.
Бо неможливо встояти перед їхньою всепереможною привабливістю і світлою енергетикою.
Заключним фестивальним акордом стали кумедні «Шкарпеткожери». Тобто — «мирні й милі істоти», через яких зникають наші шкарпетки. Вони «крамниці не грабують… Зубів не чистять…» Зате співають і танцюють! Недарма головний герой цієї історії носить ім’я Хихотунець (його грають брати Сторожеви: малого — Максим, а дорослого – Іван). Саме на такій веселій ноті завершився фестиваль.
Якщо ви думаєте, що членам журі було важко переглянути за один день вісім вистав… Та нічого подібного! Навпаки – це був день, коли імла втоми і тривог не затуляла очі. А от якщо припустите, що важко було назвати переможців… Це правда. Яке щастя, що у нас такі діти!
Віталіна МОСКОВЦЕВА-ДОРОШЕНКО
