Здається, ці страшні вибухи ракет, якими російські фашисти обстрілювали Запоріжжя, пролунали чи не зараз. Вибухи, що зруйнували п’ятиповерхівку у центрі Запоріжжя – на вулиці з дуже гарною назвою – Незалежної України, та забрали життя 13 людей. А це було вже 9 днів тому, 2 березня. А сьогодні, 11 березня, путлерівські нелюди знову обстріляли ракетами Запоріжжя.
Я до моменту обстрілу та оголошення тривоги щойно повернувся з вулиці Незалежної України. Я там обійшов розстріляний будинок, зробив кілька знімків, прочитав своїми словами молитви, сподіваючись, що вони будуть почуті Тим, кому і були адресовані… а потім звернув увагу на людину в темному одязі, яка, обійшовши мене, дуже впевнено йшла до під’їзду розстріляного будинку.
Дійшов до нього і… зник усередині.
Додому пішов, подумав я машинально. І тут же струснувся, наче від опіку. ДОДОМУ, сказав я майже вголос, ЦЕ КУДИ? Вдома більше немає. Принаймні того під’їзду, до якого увійшла людина в темному одязі…
«Розбирають будинок у місті Запоріжжі, МІЙ ДОМ, де від російської ракети загинула моя МАМА. Він знаходиться по Незалежній Україні. Розбирають так, що вже у моєму 3-му під’їзді на третьому та четвертому поверсі НЕБО», – написала сьогодні у себе на сторінці у соцмережах мешканка Запоріжжя Юлія Весельєва.
Де знайти слова, щоб втішити Юлію та висловити ненависть до ворогів, що розстрілюють ракетами мою Україну?
Витримки нам усім!
Володимир ШАК
