Свою думку військовий оглядач Костянтин Машовець висловив на своєму телеграм-каналі.
Йому – слово.
Якщо говорити про можливий наступ противника на Запорізькому (Оріхівському) напрямку, у чому я дуже сильно сумніваюся, то насамперед слід мати на увазі один нюанс.
В операції такого роду першою його метою стане місто Оріхів. Якщо противник бажає пробитися до Запоріжжя з півдня і південного сходу, зайняти це місто йому так чи інакше доведеться. Бо альтернативний спосіб – пробиватися вздовж Дніпра, значно західніше Оріхова, залишивши тамтешнє угруповання ЗСУ у себе на правому фланзі, заняття так собі. Принаймні, дуже схожа з таким сценарієм минула спроба противника, зроблена ним у 2022 році, закінчилася для нього невдачею. І все через загрозу флангового удару. Причому, ЗСУ це зробили тоді вельми і вельми обмеженими силами.
Другий нюанс полягає в реальній здатності командування противника залучити ту кількість і обсяг сил і засобів, яка буде йому мінімально необхідна для такого роду дій.
Наразі ж більша частина стратегічних резервів противника задіяна в Курській області і в «південно-східному кутку» фронту. Крім того, командування противника на окремих тактичних напрямках так само прагне «піддавлювати», щоправда, робить це переважно «в приватному порядку».
Формування противником тих чи інших резервів грамотному «оператору» може сказати багато чого. Наприклад, чергову мотострілецьку дивізію противник формує не в складі 35-ї ОВА, а в складі 41-ї ОВА. Обидві армії типові, але… 41-ша діє на Покровському напрямку, а 35-та ОВА, начебто, планується для наступу на Запоріжжя.
Звичайно, я цілком допускаю, що якісь наступальні дії в бік Запоріжжя противник дійсно планує і навіть збирається проводити. Але питання про масштаб і розмах, а головне – про оперативно-стратегічну доцільність, залишається поки що, скажімо так, досить дискусійним.
*
Фото: t.me/zvizdecmanhustu