Думаємо, кожен знайде собі підказку. Психолог Martin Straube багато працює в різних містах України, світу та онлайн.
“Вихід з травми лежить через мову.
Розпач, який не говорить, лягає на душу важкою плитою і може роздавити серце.
Коли ми проговорюємо травматичні події, які пережили, то запускаємо холодну пам’ять [гіпокамп] замість гарячої пам’яті [мигдалина]. У хаос думок, спогадів, почуттів ми привносимо хронологію і порядок.
Дітям потрібно розповідати багато історій. У яких має бути хороший кінець.
Історії вчать дітей оповідати про свій досвід, емоції.
Своїм клієнтам я говорю: “Я знаю що Ти пережив щось жахливе. Я не буду розпитувати тебе про це. Але якщо Ти захочеш розповісти, я ВИСЛУХАЮ. І матиму час і спокій для цього” [Мартін Штраубе].
Гіпокамп [від грецької, міфологічний кінь гіпокамп або морський коник] – частина лімбічної системи головного мозку [нюхального мозку]. Бере участь в механізмах формування емоцій та консолідації пам’яті, тобто переходу короткочасної пам’яті в довготривалу.
Мигдалеподібне тіло, або мигдалина [лат. corpus amygdaloideum], – характерна ділянка мозку, бере участь у формуванні емоцій.
В ситуації небезпеки сигнал, що передається від мигдалеподібного тіла до наступної ланки, надзвичайно потужний і приглушує інші імпульси. Це важливо для виживання. Але при непомірній активації діяльності мигдалини, можуть виникати негативні стани. Коли абсолютно все, що відбувається навкруги, сприймається як потенційна небезпека [тривожність]. Коли завмирають будь-які почуття [депресія]”.
Професійно опрацьований досвід допоможе кожному.
За матеріалами відкритих Інтернет-джерел
Фото: https://dasgoetheanum.com/ та Фейсбук
Додам ще посилання на лекцію.
