Стрілець з 810-ої бригади морської піхоти Чорноморського флоту рф потрапив в український полон у Запорізькій області – там, де бійці Сил оборони України ведуть жорстокі бої, пробиваючись у напрямку на Токмак – Мелітополь (див. карту). Окупант розповів, що його підрозділ зі складу оперативно- тактичного угруповання рашистів «Направлєніє «Сєвєр» накрила власна артилерія, як тільки командування побачило, що морпіхи намагаються вийти з багатостраждального села Роботине (воно на шляху з Оріхова до Токмака розташоване).
Про це повідомив на своєму телеграм-каналі журналіст Андрій Цаплієнко.
Також стало відомо, хто безпосередньо командує «Направлєнієм «Сєвєр»:
його командир – капітан І рангу Михаїл Бабаніязов, морський спецпризначенець, відправлений до Криму з Тихоокеанського флоту. Він, крім того, очолює кафедру водолазної та спеціальної підготовки училища Нахімова в Севастополі;
начальник штабу – гвардії підполковник Владімір Кукленко, офіцер управління 810-ої бригади морської піхоти. В бригаді служить давно, починав тут з довоєнних часів молодшим офіцером.
Але повернемося до полоненого.
Він – із Краснодара, 1970 року народження. Як сам заявив про себе, служить рядовим стрільцем у 1-му взводі 2-ї роти 5-го батальйону 810-ї бригади морської піхоти, що дислокується у Севастополі.
«Мене залишили, пояснив нашим стрілець , – а ще й довбали по мені (били з артилерії, тобто.)
А на уточнююче запитання, можливо, в бригаді не знали, що ви живі, полонений, не замислюючись, впевнено відповів:
«Вони знали, що ми живі. Там наш коптер літав, він усе бачив, все фіксував. Це таке ставлення до своїх: арта лупить, бачачи, що ми виходимо. Бачать, і все одно луплять. Таке відчуття, що вони хотіли позбавитися всіх свідків. Ось у мене таке відчуття, чесне. Та й не тільки у мене – у багатьох там такі думки».
Ну а на запитання «чому росіяни не забирають тіла своїх військових і не дають це зробити навіть українській стороні», полонений відповів просто:
«Вони до живих ставляться хреново. Чому вони до трупів будуть ставитися добре?»
До речі, український полон для колишнього морпіха в той момент виявися порятунком: його та ще кількох вояк забрали з підвалу, у якому вони переховувались.
– Українці, які мене з підвалу взяли, нам надали допомогу. Вони обробили рану. Дали сигарет. Принесли води, – відзначив полонений, додавши відразу: – Це я кажу, як є.
Полонений морпіх із 810-ї бригади морської піхоти Чорноморського флоту
Район Роботино: працює артилерія ЗСУ