Минулого тижня волонтери БФ «Ветерани Чорнобилю» організували поїздку до Кам’янського. Цей населений пункт неподалік Запоріжжя потерпає від обстрілів вже більше року. Більшість людей виїхала ще минулим літом, вивезли дітей. Та намагались хоч іноді відвідувати свої оселі. “Хоча б стіни лишилися, ми усе відбудуємо”, – говорила мені Люба, яка отримувала гуманітарну допомогу та ліки у нашому ГЦ «Завжди разом». Вона виїхала із онукою, дітьми та песиком, який нізащо не хотів залишатися, “плакав”, – говорила вона. У Запоріжжя був чемним та відданим, як і вдома.
А вдома… Там ще минулого року готували їжу для наших військових люди, що залишилися. Отримували поранення від обстрілів, зазнавали руйнації оселі. Можливо, цей стан і загартував. Можливо, когось зістарив… Комусь вкоротив віку…
Та і тоді, і нині є потреба у продуктах, які доставити до місцевості, близької до лінії розмежування, нині непросто. Волонтери ГЦ «Завжди разом» сформували якісні харчові набори продуктів довгого зберігання.
Поїздка ж до мешканців Кам’янського, які тримаються за рідні домівки, можлива нині лише за допомоги ДСНС та за умови утримання максимальних заходів безпеки. Так і сталося.
Та емоцій від зустрічі не стримаєш – вони помітні на кожному фото. Це і сум, і вдячність, і надія на те, що колись наше життя стане нарешті мирним.
Інеса АТАМАНЧУК, фото надане співробітниками ДСНС
