Знаєте, коли це все відбулося, і вчора, 18 грудня о 17.00, до першого під’їзду багатостраждального будинку на розі вулиць Якова Новицького та Незалежної України пішло нарешті тепло, мені було жаль, що я не побачила цього згори, не була на даху поруч, як люди, що завершували багатоденну роботу.
Та, треба сказати, що не всі, хто уважно слідкував за ситуацією, були присутні на події. Як, наприклад, Сергій Якович Польовий, директор департаменту з управління житлово-комунального господарства Запорізької міськради, завдяки якому труба, яка тепер пролягає у металевому каркасі над проваллям другого зруйнованого під’їзду, була саме така, як треба. І кран саме такий – придатний для вирішення цієї нетипової форсмажорної ситуації.
Бо навіть підйом труби та монтаж до системи опалення мав три етапи. А до того для вирішення проблеми подачі води до відокремленої частини будинку були знайдені спеціалісти, розроблене рішення, обчислена та виготовлена конструкція.
“Ну, все… Лягла, ріднесенька! Працюємо під гуркіт канонади. Світла вже нема” – з відеорепортажу від 18 грудня.
І це відбудулося одночасно із ліквідацією безлічі великих та маленьких проблем, які спричинила російська ракета 10 жовтня 2022 року. Проблем, які щоденно, разом із однодумцями, волонтерами, за допомоги районної та міської влади, вирішує керівник ОСББ «Незалежної України 80» Володимир Штапко.
І подумалось: на які ж нетривіальні рішення, на подолання яких неймовірних проблем здатні наші люди, наші містяни, у таких надзвичайних, неможливих для уяви, скажімо, європейця, або навіть нас із вами рік тому обставинах!?
А якщо ми об’єднуємось, як члени ОСББ?
А якщо нам щиро допомагають?
А якщо нам ще не заважатимуть???
Скоріше треба відігнати, щоб нам не заважали робити своє життя таким, як ми бажаємо.
Інеса АТАМАНЧУК