Цим подвір’ям мені подобалось ходити до війни. У будинку 80 на вулиці Незалежної України живе мій друг, художник.
Цим подвір’ям мені подобалось ходити й під час війни, до нашого гуманітарного центру «Завжди разом». Мала собі деяку медитацію: квіти мерехтіли всіма кольорами з весни до осені, охайна прибудинкова територія, зручні лавочки, у під’їзді Андрія – завжди чисто, світяться новими рамами вікна та сяють стіни… Навіть людину, від якої ця ошатність залежить – голову ОСББ – я ще тоді виділила серед мешканців будинку та перехожих. Він завжди щось або робив, або задумливо розглядав, плануючи, думаю, робити. Якось подякувала йому за красу – він посміхнувся. Узнала, що звуть його Володимир.
…Дім постраждав від російської ракети 10.10.2022 року. Ракета влучила у ту частину будинку, яка розташована на вулиці Якова Новицького. Знайомий, що мешкає навпроти, прислав фото, на яке було моторошно дивитись: здимів зруйнований другий під’їзд, що відбувається під уламками, страшно собі уявити… Репортажі в українських ЗМІ вже наступного дня надали відомості про поранених та загиблих…
Ми згадали події трагічної ночі у розмові із Володимиром Штапком, головою ОСББ «Незалежної України, 80» – на той час ми уже познайомились. Я не наважилась відволікати його місяць тому, коли на знівеченому подвір’ї товстим шаром було насипане віконне скло, пустками виглядали розкриті вітрам квартири, стояли у розпачі люди, дивлячись на те, що колись було їхнім затишним житлом…
Володимир тоді керував безліччю різних справ, сам стояв біля столу, на якому «кроїли» жовті плити дсп та несли потім доріжками, сходами, закривати вікна та балкони.
– Коли це трапилось о першій годині ночі, я вже збирався відпочивати… Аж тут! Коли ж всі, хто вибіг на вулицю, побачили, що відбувається, я і сам відчув паніку.
Вперше у житті опинившись у такій ситуації, я не розумів – що відбувається??? Хтось каже, що звик до вибухів, та думаю, що до влучання ворожої ракети не звик ніхто… Я не був свідком саме влучання… Я був через деякий проміжок часу, хвилини… Бачу: під’їзд зруйновано. Півтора під’їзди, якщо точніше, другий та частина третього…
– Як розвивались події?
– Я дуже вдячний, і зараз особливо це відзначаю – співробітникам «Кобри», співробітникам ДСНС, міській та обласній владі… Вони дуже швидко та організовано діяли у цих обставинах… Приїхали пожежники, «швидка». Обгородили територію, інтенсивно працювали до ранку… Швидко з’явились намети із гарячим харчуванням, чаєм, кавою. Тобто, завдячуючи владі, перший етап лиха та паніки був подоланий.
І більше скажу – до цього часу на подвір’ї цілодобово чергує поліція. Перевіряють документи у підозрілих осіб. Тож, попри надзвичайні обставини, ми знаходимось під контролем.
Вдячний голові Вознесенівської районної адміністрації Віталію Лисенко – це людина на своєму місці. Без всяких, як кажуть… «знаков препинаний», до нього можна звертатися, все спитати, все узнати. Можна попросити, можна навіть прийти пожалітися – він той керівник, який завжди допоможе.
– Згадую організовану за його участі гуманітарну акцію постраждалим на вулиці Поточній – роздачу гуманітарної допомоги нашим БФ «Ветерани Чорнобилю».
– Нам у ті дні дуже допомогла команда волонтерів під назвою «Пелюсток», особисто Дар’я Льовчикова. Команда «Белуга» готувала гарячі напої та підвозила їжу. Це підтримало наших людей.
– Моя молода знайома мешкала у першому під’їзді, та не витримала подій трагічної ночі, виїхала за кордон. А нині частина будинку, що за вулицею Новицького, куди влучила ракета, – не придатна для життя?
– Чому? Даремне ви так думаєте. Перший під’їзд придатний, як і десять квартир третього. До квартир подана вода. Світло ми відновили своїми силами.
Повністю відремонтований дах, поновлений шифер над першим під’їздом та третім. Тобто ми повністю відновили покрівлю, вода не затікає до квартир. Це все зроблено силами ОСББ.
На даний момент [20 листопада] – з благ цивілізації, газ та тепло відсутні лише у перому під’їзді. До інших під’їздів тепло та газ вже надані.
– Я бачила, як була організована допомога роздача usb-плит, щоб затулити вікна, які висипались.
– Так, у нас великий будинок, десять під’їздів, 150 квартир, і практично постраждали усі. Максимально – перший під’їзд. Та навіть і останній десятий – всі зазнали втрат
Я звернувся із листом до міської влади, за порадою районної, і нам видали стільки usb, скільки ми нарахували за кількістю вікон. І ми своїми силами – за допомоги наших друзів волонтерів, зашивали спочатку вікна у під’їзді, потім квартири. Третіми йшли так звані «потєряшки» – вікна тих, хто виїхав, де не було доступу до квартири.
Це була допомога міста. Без жодної програми, по заявці. Люди, які потребували, все отримали оперативно, швидко. І ми – як ОСББ – своїм жителям за допомоги міської влади все зробили безкоштовно.
– Бачила, як ви працювали біля столу, на якому за розмірами розрізали usb-плити.
– Так, ми відразу обладнали стіл. Я зателефонував усім своїм друзям: хто може, прийдіть допомогти. Хтось робив заміри. Хтось різав, хтось носив, забивав. Три дні була задіяна максимальна кількість людей – вони реагували на всі запити, прохання, у будь-який час.
– Як швидко вдалося підвести електроенергію? Воду?
– Буквально на другий-третій день все працювало. У нас в ОСББ є грамотний електрик, Григорій Цимбал, який універсально вирішує всі проблеми, і надзвичайні, як показав досвід, – також.
Також у нас є група зварювальників, Дмитро та Костянтин, ми їм вдячні за роботу.
Хочу подякувати кровельникам – вони у нас вільнонаймані, та якісно і за невелику ціну виконали цю екстремальну роботу. Нам весь дах коштував 74 тисячі гривень. І якраз перед тим, як задощило 15 жовтня, все встигли залагодити. Ніхто не промок.
Хочу подякувати сантехнікам, які відновили каналізацію, зробили водогін – це Денис Близнюк та Віктор, його помічник… Подали воду по першого під’їзду – до кафе «Босфор», до «Приватбанку». Потім підключили третій-четвертий під’їзди… Люди почали жити.
А коли ми надали й тепло, впевнений, люди навіть почнуть повертатися.
Проблема газопостачання найскладніша. Та й вона вирішена.
Щодо відбудови – ясно, що силами ОСББ ми це неможливо зробити, надто великі кошти…
Але ми перші у списках на відбудову. Робимо все, щоб це можна було прискорити.
– А як у вашому житті виникла робота в ОСББ? Як ви до цього життя прийшли? Маючи нелегкий досвід створення ОСББ у нашому будинку, розумію, що мають бути якісь якості та бажання у людини, яка за таку роботу береться…
– Як ми прийшли? Власне я на цю роботу не йшов. Вона сама мене знайшла. Згадую, це був 2015 рік… Була у нашому будинку створена ініціативна група – це Анжела Касьян, Тамара Дубенко, Ольга Лагоша, Юлія Вороніна… Вони це розпочали, а потім вийшли на мене, чи не хочу я очолити… Відповів, що можу, та не знаю, що це таке, ніколи не мав такого досвіду.
Давайте, – кажу, – зробимо перший крок, оформимо всі юридичні документи та подивимось.
Ми оформили документи, організували збори, зібрали підписи… Звичайно, деякий час були й невдоволені, і ті, хто не вірив. Та я і сам спочатку не вірив, що щось вийде.
А потім я сказав, давайте цей камінь зрушимо, а там подивимось.
І завдяки саме цій ініціативній групі – створили ОСББ, обрали мене. Рік пропрацювали. Подивились – щось зрушилось, щось зроблене… Ми зробили інженерні роботи, повністю замінили випуски каналізації, водогін. Наш електрик виправив усі недоліки в електропостачанні… Тобто до цього ми вже могли не повертатися, це було зроблено.
І скажу вам, що навіть перед цією трагедією – до нашого подвір’я приїздили на екскурсію, дивились, переймали досвід, як ми живемо, як ми працюємо.
Почали облаштовувати подвір’я, висаджувати дерева, робити тротуарні доріжки, біля під’їздів – нові лавочки, урни.
І тому… не було затримок із платежами. Люди бачили та вірили.
– Чи заздрять сусіди із будинків, що поруч, що ви тут є?
Посміхнувся:
– Заздрять. Я завжди навожу приклад: до ОСББ у нас ніхто майже нікого не знав, всі проходили мимо, не вітаючись навіть. Перший під’їзд не знав тих, хто живе у десятому під’їзді… А вже через рік ми почали один із одним вітатися – і це великий плюс. Ми об’єдналися.
Спілкувалась Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
