Тероборонівець із Прикарпаття Ігор Мартиняк до останніх хвилин свого життя залишався вірним присязі і в ніч проти 6 листопада в районі Гуляйполя загинув від рашистських куль після слів «Слава Україні!».
Про це йдется у повідомленні Регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
40-річний Ігор Мартиняк із позивним Тадей мобілізувався до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення. Після навчань вирушив на Запорізький напрямок. Служив молодшим сержантом у 102-й окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Події тієї ночі, коли військовослужбовці рф наблизились впритул до позицій, які утримував Ігор Мартиняк, із тремтінням у голосі пригадав його побратим Вінні.
«Приблизно о 22.00 на наші позиції прилетів дрон і, почувши вибух, подумав, що він впав і вибухнув. Як з’ясувалося, до наших позицій дістались рашисти. Вони вже почали стріляти й закидати гранати в окоп. І тоді ми почали стріляти по них. Я з однієї позиції, Тадей – з другої».
Коли у Вінні закінчились боєприпаси, він вибіг за патронами.
«Коли перебігав, вони мене помітили. Спочатку кричали мені: «Стій, не стріляй!». А потім почали стрілянину й вигукували: «Хохли, здавайтесь! Ми вас не троним!». Я побіг до Тадея за патронами. Він мені сказав: «Давай, заряджай, а я буду стріляти!». Поки я заряджав, москалі кинули гранату. Ігорю відірвало ногу та поламало пальці. Я відтягнув Тадея. Поки він лежав, я продовжував стріляти».
Пізніше Вінні вибіг з окопу – росіяни помітили його та поранили в руку та живіт. А через кілька хвилин бій призупинився. Однак росіяни не відступали – стояли позаду позицій тероборонівців і спостерігали.
«Коли помітив двох рашистів неподалік, кажу: «Ігорю, там чужі», – додав Вінні. – На що Тадей відповів: «Ти вже мені не допоможеш. Я без ноги… Йди полем, рятуйся, друже!». Було важко, але я вийшов у поле. Знову помітив росіян неподалік. Але мене врятувала глибока вирва, що виникла після прильоту 120-мм міни. У тій ямі я заховався, тож вони мене не помітили».
Двоє росіян стояли поруч ще 15 хвилин. Після того вони повернулись до окопів і взялись зачищати їх. «На жаль, вони знайшли там Ігоря. Я почув тільки, як він вигукнув: «Слава Україні!» і три постріли… Це були останні слова в його житті», – завершив свою розповідь Вінні.
Вічна пам’ять воїну, який до останнього стояв на захисті Батьківщини!
*
Фото: Станиславівські вісті, Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід»
