“Тут два лебеді не виплили. Будинок Поліни Райко. Сьогодні. Фото Семена Храмцова”, – написала у соцмережі учасниця порятунку новокаховської культурної спадщини Ліза Євсеєва.
Зауваження прозвучало натяком на ситуацію у Новій Каховці, де від затоплення постраждали Палац Культури та Літній кінотеатр, оздоблені художником-бойчукістом Григорієм Довженком. Відео, де повз ПК пропливають лебеді, стало реквіємом підтопленим пам’яткам архітектури.
Будинок-музей Поліни Райко в Олешках, що на лівому березі Херсонщини також був затоплений через підрив російськими окупантами Каховської ГЕС. Нині вода відступила. Та намальовані лебеді не врятувались.
Поліна Райко – українська художниця наївного малярства. Вона почала творити у 69-річному віці, не маючи художньої освіти. Полотнами для сільської художниці слугували стіни, стелі та двері шестикімнатної хати, хвіртки, паркани й гаражні ворота. Найбільше любила Поліна Райко малювати птахів – різних форм, кольорів та видів. На стінах особливо запримітно домашніх качок, гусей та ластівок; також є півники, сови й дятли. Деякі з сюжетів пов’язані з подробицями її власного життя. Творчість народної художниці ставлять в один ряд з мистецтвом Марії Примаченко та Катерини Білокур, а її будинок є унікальною пам’яткою культурної спадщини.
“Я щаслива тоді, коли малюю”, – казала Поліна Райко. Була щаслива. Як і ми мали щастя мати такий музей. Та через російську агресію втратили.
Мальований світ Поліни Райко залишився на фотографіях з етнографічної експедиції «Дорога до раю» до будинку мисткині, яку у червні 2013 року здійснили працівники Музею Івана Гончара на чолі з директором Петром Гончаром. Тогочасні фото зробила Катерина Качур.
За матеріалами відкритих Інтернет-джерел