На громадській медіа-платформі «Запорізький медіа-центр» відбулося засідання круглого столу «Локдаун і його наслідки для бізнесу». Експертами на ньому виступили директор хлібопекарні «Урожай» Олексій Пучков, голова ГО “Центр медіації та екаунтінгу “Точка зору” Лариса Церетелі, правник Сергій Суліма та політолог Ігор Громов. Модерувала засідання журналістка Олена Сиваш.
Жвава дискусія розгорнулася довкола підсумків весняного карантину, перспектив і наслідків планованого урядом локдауну з 8 по 24 січня прийдешнього року, ставлення до руху SaveФОП, а також до заходів, які вживає чи не вживає центральна та місцева влада для полегшення життя малого та середнього бізнесу.
Зокрема, директор хлібопекарні “Урожай” Олексій Пучков розповів, що зараз стало зрозумілим: весняні обмежувальні заходи були неочікуваними і передчасними, а втрати невиправданими. Підприємцям довелося перебудовувати свої бізнесові та виробничі процеси на льоту, і це призвело до зниження реалізації, змін у графіках, вимушених відпусток працівників.
І, здається, попереду чекає те саме. До того ж, у січні-лютому завжди спостерігається сезонне зниження виробництва…
Підприємці люди не вибагливі. Просити чогось від влади не дуже звикли, і радіють навіть невеликим крокам їм назустріч.
Але вони вимагають, аби правила гри були не вибірковими, а однаковими для всіх. І щоби влада покинула ставитися до малого й середнього бізнесу як до суцільних крадіїв та «схемщиків».
Пану Олексію хотілося б сподіватися, що спрацюють пропоновані урядом компенсатори, бо в іншому випадку доведеться йти на серйозні скорочення персоналу. Олексію Пучкову такі заходи не до душі, бо у його компанії переживають за кожного працівника.
Чи були приклади, коли звільненим найманим працівникам довелося захищати свої права у суді? Правник Сергій Суліма повідомив, що йому про такі випадки не відомо, але це зрозуміло. Юридично жоден працедавець не зазначив причиною звільнення весняний локдаун. З іншого боку, працедавці здебільшого просто не мали іншого виходу, як скорочувати штати. Через недосконалість українського законодавства працівники продовжують лишатися незахищеними.
Загалом пан Сергій не може надто позитивно оцінити кроки центральної влади, бо вони непередбачувані й хаотичні. Посадовці наче й хочуть позитиву, але не мають сталої звички радитися з бізнесом на місцях.
Чиновникам вже час вдатися до дій продуманих, без подвійних стандартів, і водночас гнучких.
Політолог Ігор Громов
був радикальнішим у своїх висловлюваннях, назвавши те, що відбувається, маячнею.
На його думку, деградація влади призвела до деградації управлінських рішень. Вони не допомогли і навряд чи допоможуть перервати ланцюжок захворюваності. Бо в січні передбачається закриття «нехарчових» торгових центрів та магазинів, а транспорт, незважаючи на обмеження кількості пасажирів, усе одно лишається місцем найбільшої скупченості людей. Закриють невеликі СПА-салони, де клієнтів небагато, а гамірний “Буковель” продовжить працювати.
Хто найбільше постраждає фінансово? Бюджетники та працівники великих промислових підприємств продовжуватимуть отримувати зарплатню, а «полиняють» представники роздрібної торгівлі та надавачі послуг. Виплати у вісім тисяч гривень пан Громов вважає смішними, бо у багатьох лише оренда приміщень тягне на більшу суму.
До того ж, хвиля захворюваності пішла на спад. Тому політолог не бачить сенсу у введенні січневого локдауну. Бо загалом по країні постраждає 500 тисяч підприємців, до яких можуть долучитися заробітчани, які вимушені були повернутися в Україну і нині не знають, куди докласти рук.
Коли нема роботи, люди йдуть «зносити» владу, яка ще й приготувала їм «подарунки під ялинку» у вигляді касових апаратів та інших «новацій».
“Чи потрібен локдаун, чи ні,
– про це краще спитати в лікарів,” – вважає голова ГО “Центр медіації та екаунтінгу “Точка зору” Лариса Церетелі. – Особливо у тих, які працюють з пацієнтами, хворими на коронавірус. Бо точка зору в тих, хто втратив близьких від цієї зарази, і «невіруючих», протилежна”.
Щодо дій влади, пані Лариса не така категорична, хоча і далека від думки когось із посадовців захищати.
Достатніх і вичерпних державних рішень не було, немає і, мабуть, не буде навіть у Європі. Але те, з чим підходить до планованого локдауну Україна, не так вже й погано, хоча й потребує допрацювання.
Зокрема:
- Більш ніж на 15 днів підприємці можуть надавати працівникам відпустку за свій рахунок [в іншому випадку на них чекали б великі адмінштрафи].
- Не будуть застосовуватися штрафні санкції за невчасно сплачені податки. Правда, це може розглядатися як адмінпорушення, за що теж можуть оштрафувати. Тому треба домогтися, аби скасували й адміністративну відповідальність.
- Допомога у вісім тисяч гривень багатьом не завадить, і вже є приклади підприємців, які її отримали. Тут теж є певні проблеми, бо механізм її надання невідпрацьований.
- Підприємців звільнили від сплати єдиного соціального внеску, а от за найманих працівників роботодавці мають продовжувати його сплачувати. Експертам потрібно вносити пропозиції, як зробити законодавство більш досконалим для всіх, хто працює у недержавному секторі.
Щодо причин, що призвели до протестних акцій SaveФОП, зокрема, «поголівного» введення РРО (касових апаратів).
На жаль, «добра» традиція підкладати “свиню” підприємцям у вигляді фіскальних новацій існує в Україні багато років. Не обійшлося без неї і в коронавірусний період.
Проте пані Лариса Церетелі вважає, що норми застосування РРО, які вводяться з 1 січня, не страшні, а прийнятні. Більш жорсткі відтерміновано на рік. Існує безкоштовне програмне забезпечення, яке можна закачати на любий гаджет. Воно «сире», але підприємці можуть використати рік відтермінування на те, аби його випробувати та внести пропозиції вдосконалення.
Тобто потрібно заспокоїтися і сказати собі: “Ми все це переживемо”. Єдине, треба пильнувати, аби якісь майбутні заходи влади не несли у собі корупційної складової.
Зрештою, експерти круглого столу зійшлися на думці, яку висловив юрист Сергій Суліма:
“Весь світ працює з касовими апаратами. Звичайно, держава має наводити порядок і з ними, і з розмитненням. Але вона почала не з того кінця, що і викликало протест.
Аби долучитися до цивілізованого світу, потрібні правила, аби з боку держави чи місцевої влади не було зловживань.
Так само і з локдауном – держава має радитися з бізнесом, а її дії мають бути зваженими і послідовними”.
Ганна ЧУПРИНА, фото автора
