Нещодавно минула річниця від російського злочину всесвітнього масштабу – підриву Каховської ГЕС. До цієї сумної дати відбулося кілька подій і з’явилося багато публікацій, присвячених ключовому питанню: що робити зі зруйнованою греблею та висохлим водосховищем після звільнення українських територій?
До дискусії долучилися урядовці, енергетики, науковці, екологи, представники громадських організацій. Не стояли осторонь і запоріжці.
Письменники та екологи: «Великому Лугу – бути!»
У травні відбулася презентація другого видання книги «Повернення Дніпра» запорізького журналіста, письменника, члена НСПУ, лавреата премії імені Івана Франка Костянтина Сушка. У книжці обсягом у 90 сторінок та накладом у 300 екземплярів йдеться про «долю нашого Великого Лугу, який на моїх очах спершу випиляли-вирубали до останнього кущика, а потім обскубану землю пустили під воду. Книжка про те, що принесло нам «Каховське море» упродовж 65 літ свого існування, і що стало, внаслідок рашистського підриву Каховської ГЕС 6 червня 2023 року».
У книжці подано також історію створення усього Дніпрового каскаду гідроелектростанцій, його плюси і мінуси, значне місце займають свідчення учасників затоплення плавнів. Наведено також результати наукових досліджень (друга половина літа – перша половина осені 2023 року) провідних українських екологів із Херсону, Умані, Дніпра, Кропивницького та Києва.
Навівши ще багато прикладів того, що створення «моря» майже від початку продемонструвало економічну провальність і мало більше негативних наслідків, ніж позитивних, автор та його численні однодумці доходять головного висновку: повернення 150 тисяч гектарів суші, із наступним зваженим її використанням, це – (після нашої перемоги над ерефією) головний поворот на шляху до виходу України із затяжної кризи. Тож Великому Лугу – бути.
Урядовці: «Греблі – бути»
Слід зауважити, що урядовці дотримуються іншої думки (і про це також говорить у свої книзі пан Сушко): Каховську ГЕС треба відновлювати. У минулому році з’явилася постанова уряду «Про реалізацію експериментального проєкту «Будівництво Каховського гідровузла на р. Дніпро. Відбудова після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови». Проєкт був розрахований на два роки, а у порядку його реалізації йшлося, що вона (реалізація) буде здійснюватися без проведення оцінки впливу на довкілля.
Ще влітку-восени 2023 року 15 громадських екологічних організацій, що об’єдналися у коаліцію «Каховська платформа», забили на сполох: таке рішення є порушенням міжнародних зобов’язань України, взятих у рамках Енергетичного співтовариства Оргуської конвенції, суперечить європейським підходам та ставить під загрозу залучення фінансування від міжнародних донорів на будь-яку діяльність стосовно відбудови постраждалого від катастрофи регіону.
А що нині? Генеральний директор «Укренерго» Ігор Сирота в інтерв’ю, опублікованому на сайті компанії, висловив упевненість у майбутньому відновленні Каховської ГЕС, потужність якої збираються збільшити майже удвічі. Щоправда, на це тепер відводять не два, а шість-сім років після деокупації. Вартість робіт оцінюється в 1,2 мільярда доларів. У якості аргументів наводяться такі факти:
- «Україна втратила 35 відсотків прісної води, це найбільше водосховище, яке було в каскаді Дніпра.
- Без цього об’єкту ми не можемо забезпечити питною водою чотири області та Крим.
- Ця вода була основним джерелом зрошувальної води для аграріїв Херсонської, Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей,
- Ми втратили судноплавство
- Ми втратили можливість постачати технічну воду на підприємства промислових міст Кривий Ріг, Нікополь та Марганець, а також наповнювати ставки-охолоджувачі для Запорізької АЕС.
І тому однозначно водосховище треба відновлювати».
Світовий мейнстрім – спуск водосховищ з метою охорони природи
Водночас член правління Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко в інтерв’ю «Укрінформу» каже категорично: «ГЕС не треба відновлювати у такому вигляді, якою вона була, це проєкт середини минулого століття. З точки зору природи, водосховище було одноманітною і бідною екосистемою. Це майже стояча вода, яка дуже сильно цвіла. На дні водосховища була така собі «пустеля». Зникли цінні види риб».
Пан Мойсієнко наголошує, що зараз мейнстрім – це руйнування дамб та спуск водосховищ з метою охорони природи. ЄС взяв на себе зобов’язання до 2030 року звільнити від дамб 25 тис. км річок. І трагічна подія минулого року обертається іншим боком:
«Наші спостереження за моніторинговою ділянкою на Кам’янській Січі та аналіз космічних знімків показали, що нині на місці колишнього Каховського водосховища маємо різні водойми: широкі, досить швидкоплинні русла, вузькі протоки, єрики, озера різного розміру. На очах в геометричній прогресії розвивається біорізноманіття. А верба, яка виросла на цій території, – скільки вона вже вуглекислого газу вивела з атмосфери! Тобто ми вирішимо досить багато питань стосовно екології, якщо не будемо відновлювати ГЕС».
Щодо господарських питань, то пан Мойсієнко вважає, що треба змінювати систему поливу, не використовувати старі радянські технології. «Коли ми запровадимо сучасний економний полив, тоді не стане потреби в такому водосховищі».
За словами Івана Мойсієнка, експерти розглядають варіанти побудови кількох маленьких водосховищ, зокрема, для потреб підприємств Кривого Рогу та Запорізької АЕС. Мова про те, аби зробити водосховище площею не 215 тисяч га , а 15 тисяч га, залишивши 200 тисяч га Великому Лугу.
«Я впевнений, що ці способи є – забезпечити людей водою і, разом із тим, не відновлювати Каховське водосховище в тому вигляді, в якому воно було. Я за компромісний варіант».
Подібної точки зору дотримується і еколог, кандидат біологічних наук із Дніпра Вадим Манюк
Міндовкілля каже, що має попередні напрацювання в умовах змін клімату
У цій ситуації порадувала позиція Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яку висловив перший заступник міністра Олександр Краснолуцький під час пресконференції в Укрінформі до річниці підриву Каховської ГЕС.
За його словами, при Міністерстві створено робочу групу, яка напрацьовує план заходів з відновлення довкілля (про дамбу не згадується). До її складу увійшли провідні українські фахівці та науковці в галузях лісорозведення, збереження біорізноманіття, водного господарства, грунтознавства, хімічної безпеки. До роботи в рамках спеціальної міжнародної місії також були залучені експерти із США, Нідерландів, Швейцарії, Швеції, ЮНЕП/ГРІД-Женева, ФАО, Бернської конвенції, Конвенції з біологічного різноманіття, Угоди зі збереження афро-євразійських видів мігруючих тварин, Водної та Рамсарської конвенцій.
«Маємо попередні напрацювання, які обов’язково будуть обговорені з громадськістю. Ці стратегічні рішення будуть слугувати забезпеченню водної, продовольчої та енергетичної безпеки України в умовах її повоєнного відновлення та зміни клімату», — зазначив Олександр Краснолуцький.
Хочеться вірити, що Україна за допомогою міжнародних партнерів (бо кошти на відбудову надходитимуть від них) ухвалить із часом виважене та мудре рішення. Й у тесті на цивілізаційну зрілість поставить крапку на правильному місці.
«Дніпро… Як істинний батько, він пробачив своїм безталанним дітям за вчинену над ним наругу й довірливо повертається. І ми не можемо, не маємо права зрадити його вдруге, – такими словами завершує книгу «Повернення Дніпра» Костянтин Сушко. – Який основоположний момент ми ще не згадали? Правильно – розчистка лівобережної частини Херсонщини та інших областей України від московської погані. Отож…»
Ганна ЧУПРИНА
Фото авторки та з ФБ-сторінка Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Дно Каховського водосховища вкрилося конюшиною, люцерною та іншими рослинами.
