Нещодавно дев’ятиповерхівка в Осипенківському мікрорайоні, яка у жовтні минулого року була напівзруйнована російською ракетою, стала темою обурених публікацій у Facebook. Запорізькі журналістки – Ілона Наникіна та Ольга Фанагей-Баранова навели факти щодо будинку на Зестафонській, 8 та його мешканців, які втратили життя, близьких, здоров’я, житло. На минулому тижні ми побачили місце трагедії на власні очі.
– Сюди постійно приїжджають на екскурсію, знімають цей апокаліптичний вид. Особливо, коли на карусельці навпроти будинку крутяться діти… – розповів нам Станіслав Стеценко, який із родиною винаймає поруч житло. Його квартира у Гуляйполі зазнала прямого влучання під час обстрілу 30 жовтня минулого року та майже зруйнована [про це ще матимемо розмову]. Що ж до цього будинку, на Зестафонській, Станіслав Павлович розповів, що лише три дні тому – а розмова відбувалася 31 січня, майже чотири місяці минуло з дня трагедії – заварили двері під’їздів, які стали непридатними для життя. Непридатними, бо небезпечними, бо сходи зсунулись і можуть скластися, як пасьянс. Це, правда, не зупиняло бомжів, які нишпорили безпорадними квартирами, тягнучи будь-яку деревину, меблі – на паливо, щоб обігрітися. І зарадити цьому не було кому.
Попри аварійний стан будинку, люди намагаються жити у першому, вцілілому під’їзді.
Літня пані, яка мешкає неподалік Зестафонської, 8, згадуючи події трагічної ночі, тремтячим голосом розповіла:
– Все захиталось! Ми трусились, перелякані, як у лихоманці. Тут же все горіло! На подвір’ї горіли машини, горів будинок…
Алла Григорівна була впевнена, що ніхто не живе у напівзруйнованому будинку. Дізнавшись, що це не так, – здивувалась. Подякувала тим, хто допомагає.
Допомога волонтерів, надії – від влади
Насправді, мешканцям пошкоджених квартир весь цей час надавали допомогу благодійні організації. Гроші на невеликі ремонти надавало за програмою допомоги від ООН «Карітас Запоріжжя». Благодійний фонд «Проліска» також забезпечував мешканців постраждалого будинку №8 та сусіднього, №8а предметами першої необхідності, як-от, ортопедичними матрацами та продуктами.
Та, як справедливо каже Станіслав Стеценко, – є що їсти, нема, де жити. Навіть щоб винайняти житло, треба мати грубі гроші.
А у цьому навіть запізніле рішення мерії надавати власникам зруйнованого або непридатного для проживання житла щомісячну фінансову допомогу, – проблеми не вирішить. Повідомлення на сайті мерії з’явилось саме наприкінці січня. І щоб отримати від міста щомісячні десять тисяч гривень, треба надати великий пакет документів [заява у довільній формі про факт руйнування або пошкодження житла; заява для отримання допомоги; документ, який посвідчує особу; довідка платника податків; акт обстеження технічного стану житла, виданий комісією; документ, що підтверджує право власності на об’єкт нерухомого майна; нотаріально посвідчена згода інших співвласників на отримання матеріальної допомоги (у разі відсутності співвласників під час прийому документів); інші документи (у разі необхідності)].
А чи багато цих документів спромоглись зберегти мешканці, тікаючи із зруйнованого ракетним обстрілом і пожежею будинку? До речі, пакет документів треба оновлювати щомісяця. Бо аж раптом, ви відбудували свою оселю? Або співвласники житла проти отримання допомоги?
Щодо співвласників, є ще одна страшна проблема, яку озвучила Ілона Наникіна: “В морзі досі лежать рештки тіл, які ніхто не може опізнати, але не тому що це рештки, а тому що в морг нікого не пускають.
Родичи загиблих і тих, хто вважається зниклими без вісті, питають – де мої батьки, представники влади кажуть, що у морг не можна. Є якийсь юридичний аспект? Чи може справа в тому, що на кожного загиблого, за законом, треба виплатити мільйон?”
Діалог із владою триває…
На обговорення цих страшних і невідкладних проблем 4 лютого, у суботу, до Запорізького обласного центру молоді зібралися мешканці зруйнованого та пошкодженого житла – маємо вже багато адрес.
Від Запорізької мерії були присутні перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександр Власюк, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Анатолий Васюк та Юрій Швець, перший заступник начальника управління, який курирує питання місцевих соціальних програм управління соціального захисту населення.
Обговорення проблем виклав на сторінці у Фейсбуці активіст Микола Ралик:
“Було гаряче,були незручні питання [і про гуманітарку, і про 65 млн на «Металург», і про підтримку жителів зруйнованих будинків…], і порівняння «а як у Дніпрі»… ”– розповідають присутні на зустрічі.
Дмитро Гладкий, адвокат, дорікнув на ситуацію, коли, прибувши на місце влучання російських ракет у будинки запоріжців, не мав змоги як юрист зафіксувати факти злочину. Попри надані документи, його не пропускали.
Журналістка та телеведуча Ольга Вакало висловила думку, що процес оформлення обіцяних запорізькою владою десяти тисяч власникам зруйнованого та непридатного для життя житла неймовірно ускладнений. Бо для реєстрації вимагається присутність усіх співвласників житла або нотаріальне завірення документів від кожного: “Треба тягнути всю сім’ю, і лежачих і хворих… Нащо тягнути цих травмованих людей замість того, щоб полегшити їхнє становище?”
Та Юрій Швець намагався запевнити, що процес не складний, і допомогу буде не важко отримати – банківським переказом «Ощадбанку» або «Укрпоштою».
Насправді ж, процедура виглядає зовсім не так просто. Ось досвід Максима Щербакова [телевізійник, викладач медичного університету], який зареєструвався на отримання фінансоваої допомоги як родич власниці постраждалого житла: “На Зестафонській була квартира моєї дружини, яка тут присутня”.
Йому, як багатьом іншим, не дозволили зробити зйомку, фіксацію руйнувань.
Та ще складніше довести право власності на житло: “Якщо хтось із співвласників помер, і люди не встигли оформити спадок, або якщо хтось загинув під час бомбардування, – неможливо оформити всі документи. Доводиться звертатися до нотаріуса, а там чуєш: «З вас 20 тисяч. І двісті гривень за те, що ми відповіли на питання, скільки це буде коштувати!» Коли ж ми звернулися до державної установи, з’ясувалось, що там треба заплатити 16 тисяч. Тобто, щоб отримати 10,треба заплатити як мінімум 16“, – каже Максим Щербаков.
Та представник влади Анатолій Васюк наполягав на легітимності процедури: “Це окремі випадки. Над цією програмою працював увесь депутатський корпус, багато управлінь і департаментів. Це готовий комплекс, який показує, які документи мають бути доведені до ладу… Ніхто не заважатиме співвласникам мешканців, які загинули, вступити у спадщину… А нотаріальні питання регулюються Законом про нотаріат”…
Єдиною втіхою прозвучав коментар Дмитра Гладкого, що право на отримання допомоги настає з моменту події, а не подання заявки, тобто час, який іде на подання документів, не буде втрачений.
Тож, становище людей, які втратили житло через ворожі обстріли Запорізької області, мало чим відрізняється від мешканців зруйнованих осель у самому Запоріжжі. Хоча влада поруч, і ніби хоче людям допомогти.
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора і з соцмереж
*Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
