Прифронтові громади вперто працюють на майбутнє. Продовжують роботи, розпочаті до повномасштабного вторгнення. І будуючи нові заклади, які відповідають викликам часу. У цьому кореспондентка «МИГа» переконалася під час прес-туру до Широківської громади, організованого за підтримки запорізького Центру журналістської солідарності.
Хаб для навчання та розвитку
На момент утворення громади (у грудні 2016 року – авт.) в адміністративному центрі селі Широкому клуб являв собою жалюгідне видовище. Не було навіть туалету. І громада вирішила, що треба зробити тут молодіжний центр. Бо ініціативним й активним молодим людям потрібен простір для дій та розвитку.
Молодіжну раду створили тут шість років тому. А молодіжний центр встигли переоблаштувати до початку великої війни за рахунок власного бюджету і залучивши додаткові кошти. Зокрема, широківці скористалися започаткованою Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) всесвітньою ініціативою «Громада, дружня до дітей та молоді». А вже під час повномасштабного вторгнення фахівці громади виграли гарний грант від Української Ліги Сходу за підтримки того ж ЮНІСЕФ й отримали сучасне обладнання. Зараз це відремонтоване, охайне, устатковане, комфортне приміщення, де розташовуються бібліотека (книжковий фонд і місце для творчих зустрічей), Молодіжний хаб та Центр життєстійкості.
“Голова громади вважає, що зайвих грошей не буває, і ми поділяємо його думку, – розповідає заступниця голови Широківської громади Ольга Ставицька. – Тому працівники усіх наших структур навчилися писати проєктні заявки, працюють з донорами. Завдяки цьому з’являється нове обладнання, відбуваються навчання з кваліфікованими фахівцями, приїжджають поважні тренери. До речі, у нас є власна програма для молоді «Стань успішним у громаді». Навчаємо їх критичному мисленню, волонтерству, лідерству, англійській мові”.
Директор Центру надання соціальних послуг Широківської громади і голова правління ГО «За розвиток» Дмитро Лукьяненко доповнює: “Ми активно залучаємо молодих людей до діяльності нашої громадської організації, вони є учасниками багатьох проектів, самі їх реалізують. Одночасно громада співпрацює близько з 30-ма громадськими та благодійними організаціями, які активно допомагають як ресурсно, так і залучати мешканців до різноманітних активностей”.
Серед іншого, молоді люди допомагають робити окопні свічки для захисників, плетуть маскувальні сітки, піклуються про кішок та собак, вивчають іноземні мови і вчаться писати проектні заявки.
І зауважте: центральна садиба Молодіжного хабу в Широкому, а його філії є майже у кожному старостаті. До того ж, при п’яти сільських клубах діють центри психолого-соціальної підтримки.
“Шукаємо команду енергійних для сімейного виховання!”
Ще один перспективний об’єкт у Широкому – майбутня оселя для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Як відомо, зараз у пріоритеті сімейні форми виховання – дитячий будинок сімейного типу та малий груповий будинок.
Ось такий малогруповий будинок і збудували в Широкому за типовим проектом, що передбачає усе задля комфорту дітей, включаючи розташування приміщень. Він розрахований на 20 дітей. Тут є дівчачі й хлопчачі кімнати, кімнати для персоналу, який буде з ними займатися (передбачається, що в будинку хлопчики та дівчатка набуватимуть сімейних навичок, а навчатися будуть у місцевій школі), усі необхідні побутові приміщення. Але поки що це порожні стіни.
“Тут 10 мільйонів державної субвенції, потім добудовували за свої кошти, – розповіла заступниця голови громади Ольга Ставицька. – Але наприкінці минулого року субвенцію та військовий ПДФО у нас забрали, тому нам потрібна допомога, щоб його облаштувати. Бо, умовно кажучи, принести звідкись кушетку чи крісло не вийде. Меблі та інше начиння мають відповідати особливим стандартам і нормам, а це великі кошти. Тож шукаємо донорів.
Але головне – це команда. Тут має бути директор, заступник директора, бухгалтер, фахівці з соціального роботи. Хочеться, щоб тут був саме розвиток діточок, а не просто їх «утримання». Щоб людина, яка буде очолювати малий груповий будинок, горіла цією ідеєю. Я дуже хочу, щоб сюди прийшла працювати команда божевільних у гарному сенсі слова – енергійних, креативних особистостей, які дуже люблять дітей і які вміють, у тому числі, писати проекти”.
Чи потрібна підземна школа у кожному селі?
Під час прес-туру журналісти побували і в опорному закладі освіти у селі Петропіль. Школа обслуговує 14 населених пунктів, тут навчаються 272 дитини.
З початку цього року навчання проводиться за змішаною формою, бо облаштовано укриття. Колись тут була звичайна гардеробна – порожнє приміщення без туалету. Та в минулому році за рахунок державної субвенції за спів фінансування Широківської громади його реконструювали, обладнали, і тепер тут відбуваються офлайн-заняття.
«Діти займаються по тижнях: на одному навчаються п’ять-шість класів, і стільки ж – на іншому тижні, – розповідає директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова. – Багато батьків пишуть заяви, щоб перейти до нас на змішану форму навчання, бо в інших освітніх закладах немає найпростіших укриттів”.
На додачу до звичайних класів на грантові кошти облаштовано клас безпеки, для якого придбано наочне обладнання, плакати тощо.
Як розповів голова громади Денис Коротенко, Петропільський ліцей увійшов до переліку освітніх закладів, де має бути побудована справжня підземна школа. Чи потрібно їх будувати в інших освітніх закладах?
“Вартість підземної школи 72 мільйони гривень. Дасть Бог, її побудують за рахунок держави. Але у громаді вісім шкіл (різних ступенів), і це вже півмільярда. Може бюджет громади це потягнути? НЕ може. Є потреба витрачати такі кошти? Я вважаю, що немає такої потреби. Є заклад, у якому навчається 38 дітей при спроможності приміщення у 200. Тому я вважаю, що краще купити шкільні автобуси фірми мерседес, полагодити дороги, тоді вирішиться питання з підвозом, і все буде добре”, – вважає Денис Коротенко.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки