…Пригадую, як кілька років тому була присутньою на нараді керівників запорізьких закладів вищої освіти. Зараз навіть дивно згадувати тодішні «гострі питання». Окремі ректори агресивно доводили, що треба скасувати зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Мовляв, воно дозволяє подавати документи до п’яти вишів, і через це запорізькі абітурієнти зграями втікають до Києва, Львова, а то й за кордон. Хто ж підійматиме нашу важку промисловість?..
Активна фаза війни призвела до тимчасової заміни ЗНО «Національним мультидисциплінарним тестом» (НМТ) і народила купу серйозних проблем. «Втеча» абітурієнтів стала масовою і далеко не добровільною. Рятуватися з тимчасово окупованих територій змушені цілі заклади вищої освіти Запорізької області. До честі їхніх керівників і колективів, вони евакуювалися ще навесні. І зараз ведуть вступну кампанію, основний етап якої завершився, – але додатковий триватиме до 26 вересня.
Хто куди евакуювався?
Більшість вишів Запорізької області знайшли прихисток в обласному центрі.
- Бердянський державний педагогічний університет і Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (Мелітополь) тимчасово переміщені на базу Запорізького національного університету.
- Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького – на базу Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії.
- Приватні Бердянський, Мелітопольський і Енергодарський інститути державного та муніципального управління переїхали на базу свого запорізького засновника – «Класичного приватного університету».
І лише приватний «Бердянський університет менеджменту і бізнесу» переміщено до «Європейського університету» у Києві.
Напередодні нового навчального року «МИГ» вирішив подивитися, як ведеться ЗНУ та його гостям мимоволі з Мелітополя і Бердянська.
“Маємо 1150 заяв на вступ, і це добра цифра”
“У нас із ЗНУ давні партнерські стосунки, тому ми й перемістилися сюди згідно з наказом МОН України № 387 від 26 квітня 2022 року, – розповідає ректор Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного Сергій Кюрчев. – Партнери надали нам аудиторії, технологічні засоби першої необхідності, завдяки яким ми у дистанційному режимі закінчили минулий навчальний рік, перевели усіх студентів на рік наступний, надрукували дипломи”.
До структури агротехнологічного університету входить шість фахових коледжів. П’ять із них, які розташовувалися у Приморську, Мелітополі, Бердянську, Василівці та Оріхові – також зараз у Запоріжжі. Лише один коледж, який був у Новій Каховці, переїхав до Кропивницького, з ним підтримується сталий зв’язок.
Оволодіння багатьма спеціальностями вимагає практики, і з 1 вересня мелітопольці переїжджають до приміщень Інженерного навчально-наукового інституту ЗНУ, де є обладнання для практичних занять. Коли безпекова ситуація покращиться, студенти отримають освітні послуги у повному обсязі. Викладачі до цього готуються.
“Науково-педагогічні співробітники нашого вишу виїхали з тимчасово окупованої території майже у повному складі, це близько 125 осіб, – каже Сергій Володимирович. – Тільки у приймальній комісії зараз працює близько 30 викладачів. Незважаючи на складні умови, маємо наразі 1150 заяв на вступ до першого курсу, і вважаю, це дуже непогана цифра”.
Приказку “Хто не з нами, той проти нас» росіяни не забули
Бердянськ ворог окупував у перші три дні після широкомасштабного вторгнення. І мало не одразу ректора Бердянського державного педагогічного університету Ігоря Богданова повезли на «співбесіду». Окупанти вже знали, що на перевиборах минулого року Ігор Тимофійович набрав 96 відсотків голосів.
“Вони вважали, що така авторитетна людина, та ще й росіянин за походженням, одразу погодиться на співпрацю, – з іронією розповідає Ігор Богданов. – І запропонували очолити так званий «федеральний університет», який збиралися зробити на базі вишів Мелітополя і Бердянська…
Це був момент вибору. Зберегти життя, роботу, ще й отримати привілеї , – і зрадити Батьківщину… Та я український учений, у їхній росії жити не хочу. І щасливий, що такий самий вибір зробила переважна більшість співробітників нашого університету. З 300 науково-педагогічних працівників на співпрацю з окупантами пішли лише 11. Це невеликий відсоток і, скажімо так, вони не найкращі фахівці”.
На щастя, «співбесіда» закінчилася тим, що ректора привезли назад без ушкоджень, хоч і з мішком на голові. Та спостерігаючи наступними днями величезну колону ворожої техніки, що розтяглася на 100 кілометрів від Азовського узбережжя до Мелітополя, працівники Бердянського педуніверситету зрозуміли: дуже скоро окупанти згадають приказку “Хто не з нами, той проти нас”…
Оскільки жодної організованої евакуації у Бердянську (так само як і в Херсоні та Мелітополі) тоді не проводили, освітянам довелося залишити усе майно. Керівництво змогло вивезти лише правовстановлюючі документи, печатку і «ключі» для фінансового обслуговування. Співробітники університету евакуювалися через 20 блок-постів, ховаючи від ворожих очей власні ноутбуки. Не всім пощастило врятувати техніку.
“Зараз у Запоріжжі і на підконтрольних Україні територіях знаходяться більше 70 відсотків наших співробітників, – каже Ігор Тимофійович. – Сподіваємося, що до 1 вересня цей відсоток зросте, бо нам відомо, що люди уже в процесі.
Зі студентами, які були географічно віддалені, складніше. Маю на увазі, що у нас заочно навчалися кілька сотень студентів, що жили у Маріуполі, Волновасі … Ми не знаємо, що з ними, чи живі… Більшість бердянських студентів виїхала на підконтрольні Україні території. Відомо, що одна із викладачок-зрадниць намагалася агітувати тих, хто залишився, вступати до їхнього квазіутворення, але успіху не мала. Тих, що погодилися, – поодинокі випадки”.
Бердянці нарощують технічну спроможність
Українська влада не обмежувала бердянців у виборі тимчасової бази. Можна було поїхати і до Львова, і до Івано-Франківська.
“Ми вирішили зупинитися у Запоріжжі, – каже Ігор Богданов. – Безпечного на 100 відсотків місця в усій Україні зараз немає. А звідси додому близько, легше буде повертатися”.
Посильну допомогу технікою надав ЗНУ, але і бердянці не сиділи склавши руки. Вони виграли гранти на кілька комп’ютерів, які вже надійшли, і зараз очікують, коли відбудуться останні формальності на отримання ще 50-ти ноутбуків та іншого обладнання від Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), яке надає допомогу переміщеним закладам вищої освіти Північного Приазов’я. Також в роботі перехідний (з минулого року) грант від Посольства США на суму близько мільйона гривень, що зміцнить матеріально-технічну базу університету.
Бердянці, як і мелітопольці та запоріжці, давно працюють в «хмарі», де викладено усі навчальні матеріали. Потрібен лише сталий Інтернет.
COVID-19 загартував освітян
“Нема злого, аби не вийшло на добре, – говорить проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи ЗНУ Олександр Гура. – Я про дворічне випробовування пандемією COVID-19 . Нам вдалося налагодити ефективну дистанційну роботу через Систему електронного забезпечення навчання Moodle ЗНУ. Там викладені усі навчальні курси, рекомендації та корисні матеріали і для студентів, і для викладачів. Тому суто в освітньому процесі перебудова роботи була не надто складною”.
Колектив ЗНУ на 99 відсотків залишився на місці, і тим самим дав упевненість студентам, що вони не кинуті напризволяще. На кінець навчального року близько 80 відсотків студентів були задіяні у різних формах ПОСТІЙНОГО освітнього процесу. Жоден з контрактників, у кого через окупацію чи бойові дії на території їхнього проживання виникли борги з оплати, не був відрахований. Жоден випускник, який через об’єктивні обставини (наприклад, служба у війську) не зміг вчасно скласти іспити, не постраждав. Для кожного розробляється графік погашення академічної заборгованості, після чого випускники отримують дипломи.
У ЗНУ працюють за окремими механізмами з трьома умовними групами студентів.
- Перша – ті, хто перебуває на підконтрольній Україні території. З ними взаємодія іде у звичайному дистанційному режимі.
- За асиметричною формою (зокрема, віддалене виконання індивідуальних завдань) працюють зі студентами, що не мають регулярного зв’язку.
- І третя група – пошук та спілкування з тими, хто тимчасово «загубився».
“З 1 вересня навчальний процес розпочнеться у дистанційній формі, – каже Олександр Іванович. – Першокурсникам буде важкувато, бо їм треба було б зайти в аудиторії, вдихнути повітря alma mater… Проте життя і здоров’я студентів та викладачів у пріоритеті. У першому семестрі надамо максимум теорії. Ми віримо у ЗСУ, і заклали на наступний період змішані форми, з практичними та лабораторними заняттями. Зможемо швидко перелаштуватися”.
Британці хочуть більше знати про Україну та її початкову освіту
Не згорнулися у нових умовах і міжнародні зв’язки ЗНУ.
“Працюємо над вісьмома проєктами в рамках програми імені Жана Моне і над двома – в Еразмус+, – розповідає проректор з наукової роботи Геннадій Васильчук. – Просто зараз у межах реалізації міжнародного освітнього проєкту «MultiEd» двоє наших викладачів проходять стажування в Тартуському університеті (Естонія), і ще двоє чекають своєї черги. Це проєкт із поглибленого вивчення іноземних мов в освітньому процесі. З естонськими колегами ми підтримуємо постійні зв’язки з 2016 року, і перефразуючи відомого персонажа, це ДРУЗІ, ім’я яких викарбувано в наших серцях золотими церковнослов’янськими літерами. Вони оплачують нам дорогу, проживання, аби лише ми могли приїхати”.
Нещодавно підписано договір і меморандум про співпрацю з Даремським університетом. Це третій у Великій Британії за віком та авторитетністю університет після Оксфорду і Кембріджу. З 1 вересня філологічний, юридичний факультети і факультет соціальної педагогіки і психології ЗНУ почнуть проєктну роботу кожний за своїм напрямком: юридичної освіти, дошкільні педагогічні засади і українські філологічні студії.
Британці хочуть почути, що таке Україна, як вона змінюється в умовах війни, Їх також дуже цікавить наша дошкільна і початкова освіта. Бо наші першачки не просто можуть сказати, як їх звуть, а в змозі приймати рішення і позиціонувати себе у житті.
“Підтримуємо і сталі зв’язки з наукових обмінів з університетами Польщі, Словаччини, Швеції, Німеччини, Таджикістану, – продовжує Геннадій Миколайович.– Звичайно, відбуваються і студентські обміни і стажування. Десять студенток, що навчаються на спеціальності «туристично-ресторанний бізнес», проходять стажування в Італії”.
Але у стажуваннях є деяка проблема. Не з дівчатами – з ними проблем немає), а з хлопцями. Наприклад, нещодавно студента-магістра ЗНУ, який їхав на наукову конференцію до Упсали, не пропустили на кордоні, бо він призовного віку. Держава має впорядкувати це питання, бо студенти все одно не йдуть до війська, маючи відтермінування призову на час навчання. То навіщо їх тримати всередині країни?
Як вступають абітурієнти з особливо небезпечних територій
«МИГ» завітав до ЗНУ в останній день, коли приймальні комісії трьох вишів проводили співбесіди (більшість – у дистанційному форматі), які замінили Національний мультидисциплінарний тест (НМТ) для деяких категорій абітурієнтів.
Держава запровадила «квоту-2» (виділення частини бюджетних місць – 10 відсотків у вишах на підконтрольних Україні територіях та 20 відсотків у переміщених вишах) для вступників із особливо небезпечних територій, чим суттєво пом’якшила для них умови вступу до закладів вищої освіти.
“Це головна особливість нинішньої вступної кампанії, – розповідає провідна фахівчиня приймальної комісії ЗНУ Єлизавета Менсітова. – Торік абітурієнтів, які вступили до університету за квотою для мешканців з тимчасово окупованих територій окремих районів Донецької, Луганської областей та анексованого Криму, було шість чи вісім. Цього року заяв від абітурієнтів за квотою-2 дуже багато. Пільгових місць, звичайно, менше, і зарахування відбуватиметься за рейтингом, який встановлюється за результатами усних співбесід і творчих конкурсів (на спеціальності «Фізична культура і спорт», «Сценічне мистецтво», «Архітектура і містобудування», «Графічний дизайн»)”.
З 23 серпня починається додатковий етап прийому заяв для абітурієнтів за квотою-2, які не встигли податися.
Як пояснила Єлизавета Менсітова, вони це можуть зробити через особистий електронний кабінет, але попередньо потрібно оформити відповідну пільгу в юридичному відділі університету.
Оформити пільгу можна у 104 кабінеті другого корпусу, або надіславши документи на адресу приймальної комісії.
До заяви додається довідка про місце реєстрації вступника, копія паспорту, вказується серія і номер атестату і контактний номер телефону.
Фахівці надають юридичний висновок, який є підставою для внесення пільги, і цих абітурієнти вносять у реєстр пільгових категорій.
Після цього подається електронна заява, і їхня пільга до неї «підтягнеться».
На початку вересня буде затверджено новий розклад співбесід і творчих конкурсів.
Загалом же на перший курс ЗНУ від абітурієнтів, які вступають на основі НМТ, та пільговиків усіх категорій, станом на 16 серпня отримано більше 3000 заяв (найбільш популярні спеціальності – «Графіка та дизайн», «Психологія», «Право»). Цифра – майже на тому самому рівні, що й минулого року.
До речі, університет надає й інші можливості, й абітурієнти ними не нехтують. Коло інформаційного стенду ЗНУ ми зустріли запоріжця Тараса, який вивчав перелік спеціальностей, пропонованих для отримання другої вищої освіти. “Моєю першою спеціальністю є фізика, зараз хочу отримати більш практичний фах, – каже Тарас. – Придивляюся до напрямку «Інженерія та програмне забезпечення». Коли оберу, то напишу мотиваційний лист і пройду співбесіду”.
Житло – найгостріша проблема
Найбільша проблема обох переміщених да Запоріжжя вишів та, власне, й самого ЗНУ – це питання житла. Особливо гостро воно стоїть для викладачів. Не секрет, що Запоріжжя переповнене, і вартість оренди квартир перевищила вже київські ціни.
У ЗНУ є п’ять діючих гуртожитків, але майже в кожному з них живуть вимушені переселенці. Куди діватися людям після 1 вересня, коли приміщення потребуватимуть студенти і викладачі, поки невідомо. Хоча проблему донесли до першого заступника міністра освіти і науки Андрія Вітренка під час його візиту до Запоріжжя на початку серпня.
До цієї поки ще невизначеності додається те, що два найбільших гуртожитки у березні постраждали від обстрілу – росіяни били по залізниці, яка знаходиться дуже близько до студмістечка.
“Тоді у дев’ятиповерхових будівлях повибивало вікна, покривило склопакети, – розповідає проректор з навчально-виробничої роботи та матеріально-технічного забезпечення Сергій Кушнір. – По одному гуртожитку збитки складають п’ять мільйонів, по другому – майже дев’ять мільйонів гривень – там, крім вибитих вікон, ще посікло фасад, постраждали деякі балконні блоки. Найнеобхідніші ремонтні роботи ми зробили власними силами – позабивали вікна ОСБ, позадували піною тріщини.
Добре те, що ще до початку активних бойових дій обидва гуртожитки утеплювалися в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яка фінансується Європейським інвестиційним банком. Проєкт був ще не завершений. Ми повідомили банк, що постраждали, і звернулися туди з проханням надати додаткові кошти на усунення цих пошкоджень. Зараз заявка активно розглядається”.
Тоді постраждали ще два учбових корпуси і приміщення їдальні. По першому корпусу, який постраждав найбільше, виш написав грантову заявку, наразі оголошено тендер на ремонт у розмірі 2,3 мільйона гривень.
“Думаю, до зими встигнемо підготуватися, – продовжує Сергій Кушнір. – Опалювальна система в належному робочому стані, ми регулярно міняємо труби на нові, а радіатори – на енергоощадливі. Встановлена автоматика опалення, тому якщо місто дасть тепло, то проблем особливих не буде”.
Про дух вільної України
Незважаючи на складнощі, ЗНУ та його гості готові до наступного навчального року.
“Хоча у Запоріжжі постійні повітряні тривоги і час від часу лунають вибухи – тут є дух свободи і України… – говорить ректор Бердянського державного педагогічного університету Ігор Богданов. – Нашим землякам, що через непереборні обставини лишилися в окупації, не вистачає зв’язку з Великою землею і правдивої інформації. Без неї люди зневірюються і навіть ламаються… Хочеться, щоби керівництво держави частіше згадувало про них, налагодило покриття нашим мобільним зв’язком. Тоді людям, і студентам у тому числі, буде легше дочекатися звільнення. А нам – повернення до рідних стін”.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки, з соцмереж та відкритих джерел
PS: Мрію за рік зробити репортаж з давніх стін Бердянського педуніверситету та з дослідних ділянок Таврійського агротехнічного)
