Нацгвардієць Роман Кривошей – медик, поет і військовослужбовець, чиє життя переплелося з поезією та захистом Батьківщини.
«З початком повномасштабної війни я вивіз родину за кордон, а сам повернувся у Запоріжжя, а 15 березня. коли була оголошена загальна мобілізація, на вулиці взяв повістку та пішов у військкомат. Так і потратив до лав 23-ї бригади «Хортиця» Національної гвардії України. Мій позивний Лікар, бо півтора року був медиком у підрозділі», – розповів гвардієць, якого цитує прес-служба Південного оперативно-територіального об’єднання НГУ.
Роман виявив природну схильність до поезії з дитинства: у віці одинадцяти років написав перший вірш, присвячений матері, і відтоді ніколи не припиняв відточувати свою майстерність. З часом його творчий доробок розширювався. Перед війною він створив близько 50-60 поетичних творів, а під час служби їх стало значно більше.
«Якщо брати мирний час та військовий, поезія змінилася кардинально. Здебільшого, це «важкі» вірші про сьогодення. Намагаюсь зрозуміти й цивільних, і родини бійців. Звичайно, про військових пишу, раніше про таке не писав. Зараз для мене поезія – це спосіб позбутися наболілого», – прокоментував Роман.
У майбутньому Лікар має намір видати збірку своїх віршів, що стане своєрідним свідоцтвом війни, пережитої за допомогою слова.
Оперативно-територіальне об’єднання НГУ запропонувало також один із віршів поета-гвардійця:
«Розмова з дідом
– Чи можна жити без грошей? –
Пита малеча діда
– Звичайно можна, їх ген-гей,
Хто просить крихту хліба
– А без кохання, діду, як,
Чи виживе людина?
– І без кохання можна, факт,
Вмирати не причина
– Без ніг, без рук, чи так живуть?
Цікавиться хлопчисько
– Живуть, ще й як! Для них в тім суть,
Щоб стати духом вище,
Перемогти стереотип,
Що інвалід – нікчема,
Душа їх, наче смолоскип,
Що світить там, де темно
– Скажи, дідусь, а у війні,
Чи можуть жити люди?
– Ті, хто загинув – на жаль, ні,
Для решти – все ще буде.
– Без чого, все ж таки, дідусь
Життя не є можливим?
– Гаразд, з тобою поділюсь,
Що справді є важливим:
Хай зараз все йде нанівець –
Минають ці події,
А настає життю кінець,
Коли нема надії…»
*
Фото: Південне оперативно-територіальне об’єднання НГУ
