На місці херсонської трагедії наш запорізький колега, власний кореспондент фінської газети Iltalehti Олександр Павлов разом з зарубіжними колегами, журналістами найбільшого франкомовного швейцарського телеканалу RTS з’явився одним з перших. І якимось чином тільки йому відомим, зміг дістати човен, щоб зафільмувати кадри трагедії, які потім стануть свідченнями злочинів російських загарбників на українській землі, і героїзм рятувальників, волонтерів та пересічних херсонців у ті пекельні години і дні, коли велика вода загрожувала змити все живе, а люди протиставили їй витримку, мужність, віру в перемогу.
Военкор Олександр Павлов разом з зарубіжними колегами працювали, виконуючи свій професійний обов’язок, в затопленому місті, під обстрілами, без відпочинку майже дві доби. А потім поїхали до Кривого Рогу, де ворог поцілив у житлові будинки і загинули люди. Вони знову були там одними з перших, бо це стиль роботи Олександра Павлова.
-Не витримує серце бачити все це. Невимовний біль, бо гинуть мої співгромадяни, цивільні мешканці, діти, старенькі люди. Біль, злість, ненависть до ворога, після кожної такої зйомки дуже важко приходжу до тями. Але розумію, що треба працювати, треба все показувати людям і документувати всі злочини ворога. Це мій професійний обов’язок, – говорить Олександр.
Підтримує колегу і журналіст-переселенець з Донбасу, який нині живе і працює на Запоріжжі, знімає сюжети і фото для кількох зарубіжних видань Андрій Андрієнко. Він теж працює у всіх гарячих точках. Херсон і Кривий Ріг – серед них.
-Неймовірно важко бачити все це, – говорить він. – Але хто, як не ми? Світ повинен знати, якою ціною дається нашій Україні ця війна, які злочини творять російські загарбники. Ми несемо правду про цю несправедливу війну. А значить, робимо, що можемо, щоб зміцнити підтримку України всім.
Валентина Бистрова
Фото Олександра Павлова
