День 22 серпня. Пам’ятні дати та події

Наприкінці Другої світової війни, 25 квітня 1945 року, у Сан-Франциско почала свою роботу установча конференція для створення міжнародної організації безпеки. Представник від СРСР обґрунтував міжнародно-правові повноваження радянських республік брати участь у міжнародних конференціях, укладати угоди та мати дипломатичні відносини, і ця пропозиція була підтримана. 30 квітня Україну було офіційно запрошено на конференцію у Сан-Франциско.

(на фото: Українська делегація в Сан-Франциско, 1945 р. Фото: tsdkffa.archives.gov.ua).

Назва «об’єднані нації» вперше з’явилася 1 січня 1942 року у Декларації Об’єднаних Націй, яка розширювала положення Атлантичної хартії і формулювала принципи спільних зусиль для боротьби проти Німеччини, Японії, Італії та їх сателітів.

Сталін, маючи на меті збільшення голосів і впливу в майбутній організації, виступив з пропозицією включення до числа членів-засновників Української та Білоруської республік.

Для цього були внесені зміни до конституцій СРСР і УРСР, які надавали Україні формальне право мати власні збройні сили.

26 червня 1945 року, схваливши всі документи, назву «Організація Об’єднаних Націй» та її статут, конференція в Сан-Франциско завершилась. Статут ООН набув чинності 24 жовтня 1945 року після його ратифікації п’ятьма постійними членами Ради Безпеки і більшістю інших держав-засновниць, а перше засідання Генеральної Асамблеї ООН почалось у Лондоні 10 січня 1946 року.

***

Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків. Київ

За традицією, цього дня покладаються квіти та вінки до пам’ятників загиблих правоохоронців; у церквах правляться поминальні служби, відбуваються інші меморіальні заходи.

ПОДІЇ ДНЯ:

22 серпня 1992 року останній Президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк передав клейноди УНР і грамоти про правонаступництво першому Президенту України Леоніду Кравчуку. Складаючи повноваження, Микола Плав’юк виконував постанову Трудового Конгресу УНР 1919 року, яка була підписана головою Директорії Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.

У ЦЕЙ ДЕНЬ НАРОДИЛИСЯ

В УКРАЇНІ…

Володимир Мельнічук (1974-2014), Герой Небесної Сотні.

Закінчив Малинський лісогосподарський коледж, вчився у Німеччині.

Працював в охороні, медежером, але знайшов себе в іншому. Заробляв ремонтами, був майстром своєї справи – не він шукав клієнтів, а вони його. Любив піші туристичні походи, захоплювався фотографією.

Вже у часи Помаранчевої революції Володимир брав участь у масовому протесті.

Був активістом Євромайдану від самого його початку. Привозив продукти, допомагав волонтерам-медикам, вивозив поранених, будував барикади, прибирав вулицю, знімав фото і відео гарячих подій.

20 лютого 2014 року він також був на Майдані.

Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками.

Серед цих людей були і Володимир Мельнічук з дружиною Марією – допомагали робити прибирання в приміщенні.

Близько 17 години вечора вийшли на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу».

Володимир саме розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому. Але в цю мить пролунав постріл. Рана виявилася смертельною.

***

Ольга Сумська (1966), акторка театру і кіно, телеведуча.

Народилась у відомій акторській сім’ї Сумських. Старша сестра — знана акторка Наталія Сумська, батьки — актори Національного драматичного театру імені Івана Франка — В’ячеслав Сумський (народний артист України) та заслужена артистка УРСР Ганна Опанасенко-Сумська.

Уперше на сцену вийшла в п’ятирічному віці у виставі «Дженні Герхардт» в Запорізькому українському драматичному театрі ім. М. Щорса.

1987 року закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Ще в 16-річному віці знімалась у «Вечорах на хуторі біля Диканьки». Причому, зіграла три ролі одночасно: Панночки, Музи і Сотниківної.

Найбільшу славу їй принесла роль Роксолани у однойменному багатосерійному фільмі, який був популярним наприкінці 90-х.

Майже 20 років актриса віддала київському Театрі російської драми імені Лесі Українки. А потім пішла у «вільне плавання», любить яскраві проекти і співпрацює з різними театральними компаніями.

В різні роки Ольга Сумська вела програми «Імперія кіно» на телеканалі «1+1», та «Ранок з «Інтером»» і «Місце зустрічі» на «Інтері», брала участь у програмах «Битва екстрасенсів» на каналі СТБ.

Ольга Сумська знялася в десятках фільмів, зокрема це «Голос трави», «Пастка», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Кілька любовних історій», «Останній москаль», «Тигролови».

***

Дмитро Нагурний (1946-2019), живописець, графік, монументаліст.

Народився у Москві. Закінчив Київський державний художній інститут.

До цього навчався на факультеті книжкової графіки Львівського поліграфічного інституту. Працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. Починаючи з кінця 70-х років провів десятки виставок, значна частина з них – за кордоном.

У 1986 році кілька місяців провів у Чорнобилі, де створив 32 портрети ліквідаторів.

Твори Володимира Нагурного є в колекціях та музеях України, Бельгії, Італії, Німеччини, Росії, Фінляндії.

…І У СВІТІ

Анрі Картьє-Брессон (1908-2004), французький фотограф, один з засновників (1947) агентства «Магнум Фото», кращий фотограф ХХ сторіччя. Картьє-Брессон знімав громадянську війну в Іспанії, визволення Франції, повоєнну Німеччину, будівництво Берлінської стіни, Китай в перші дні встановлення комуністичного режиму, Індію після здобуття незалежності, він був першим західним фотографом допущеним в СРСР після смерті Сталіна.

Серед його робіт – фотопортрети Махатми Ганді за годину до смерті і останнього євнуха китайського імператорського двору; Езри Паунда, Анрі Матісса, Едіт Піаф, Сартра, Ігоря Стравінського, Мартіна Лютера Кінга, Коко Шанель, Трумена Капоте, Альбера Камю, Річарда Ніксона і Мерелін Монро.

З одного боку – добірні події і знаменитості століття, а з іншого – сотні і сотні простих людей: повій у Мехіко, дітей на вулиці Севільї, курсантів у Москві, безпритульних у Парижі; вулиці Токіо, Бухареста, Парижа, Праги, Мадрида, Лондона, Гавани.